А Д В О К А Т
Кучерявый Олег Петрович

полный комплекс юридических услуг, защита интересов граждан и юридических лиц

Дек

3

Дещо про трудові позови

Автор: Advocat

UvolnenieПри судовому розгляді справ за трудовими01 rus позовами досить часто виникають проблемні моменти застосування законодавства про працю. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) висвітлив – яким чином потрібно застосовувати окремі норми закону в трудових спорах.

Наприклад, часто виникають спірні питання про законність змін істотних умов праці. А одною з найпопулярніших серед роботодавців таких змін – є зменшення розмірів заробітної плати.

Будь яка зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України, дозволяється у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Про зміну істотних умов праці — систем та розміру оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Виходячи з цієї норми закону, ВССУ роз’яснив, що зміна істотних умов праці, зокрема зменшення заробітної плати, може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, а не лише повідомлення працівника в установлений законом строк (постанова від 4 липня 2012 р. № 6-59цс12).

* * *

Також ВССУ ще раз роз’яснив порядок обчислення середньомісячної заробітної плати

за час вимушеного прогулу працівника. Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями розділу III наведеного Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу (постанова від 23 січня 2012 р. № 6-87цс11).

* * *

Щодо відшкодування моральної шкоди в зв’язку з незаконними діями роботодавців у сфері трудових відносин, ВССУ вказує, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв’язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 2371 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення (постанова від 25 квітня 2012 р. № 6-23цс12).

Згідно з оглядовим листом ВССУ від 27.09.2012 р. № 10-1389/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права».

___________________________________________________________

Один отзыв

Доброго Вам вечора. Допоможіть мені будь ласка розібратись з якими конкретними вимогами та до кого мені звернутись в суд в моїй ситуації, а то жоден юрист не хоче братись за мою справу бо не можуть розібратись в ситуації. В квітні 2013 року у мене офіційно закінчилась відпустка по догляду за дитиною (наказ є). Я у визначений день вприїхала на роботу але приватного підприємства на якому я працюю там вже не виявилось. Через бувшу колегу в той же день я дізналась номер телефону директора цього підприємства і вона повідомила що підприємство продане іншому власнику і трудова книжка моя також у нього. За моєю заявою в інспекцію праці власника підприємства не виявили на місці, за юридичною адресою підприємство також не розташоване, міліція не може знайти директора, виплати в ПФ та податки за мене як працівника він не платить, наказу про звільнення і трудової я не маю. На роботу влаштуватись не можу. Написала та направила листом із описом на юридичну адресу підприємства заяву про звільнення, конверт повернувся із відміткою, що підприємства там немає. Тепер незнаю що робити, на кого в суд подавати — на попередню власницю через те що не повідомила про зміну власника (ліквідацію) чи на нового власника якщо мене не повинні були повідомляти. Як правильно вчинити? Заздалегідь вдячна за допомогу.

Ваш отзыв