Адвокатское бюро
КУЧЕРЯВОГО ОЛЕГА ПЕТРОВИЧА

полный комплекс юридических услуг, защита интересов граждан

Июн

9

Перегляд справ Верховним судом після рішення ЄСПЛ

Автор: Advocat

Не дивлячись на, м′яко кажучи, примарність надій щодо входження України у склад Євросоюзу та сумнівність на цей час користі від угоди про Асоціацію з ЄС, все ж  є, мабуть, чи не єдиний, безсумнівно корисний для українців і в перспективі – для української державності, напрямок співробітництва з цим міждержавним об`єднанням – ратифікація Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (Конвенція), яка тепер є частиною нашого національного законодавства, а також відповідні кроки, спрямовані на застосування цієї Конвенції, зокрема – визнання Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) і його рішень.

Звернення українців і інших громадян  до ЄСПЛ проти держави України за порушення їх прав, гарантованих Конвенцією, набули нечуваної популярності, аж до того, що вже подекуди становлять проблему для самого ЄСПЛ через високу завантаженість саме українськими справами. Це насамперед пов`язано з вкрай низьким рівнем довіри до всіх гілок української влади, з непостійністю, слабкою визначеністю і в цілому – з недостатньою ефективністю української правової системи, особливо в сфері соціального захисту та виконання судових рішень.

Та ці проблеми, стосовно конкретного  скаржника (заявника) далеко не завжди автоматично вирішуються навіть винесенням Європейським судом рішення на користь заявника. Адже ЄСПЛ констатує факт порушень прав заявника, передбачених Конвенцією, присуджує йому від України справедливу сатисфакцію, тобто — грошове  задоволення, але таке визнання в дуже багатьох випадках не вирішує проблему по суті, а справедлива сатисфакція без вирішення проблеми по суті не завжди компенсує всі матеріальні і моральні втрати людини, які у нього виникли через порушення прав державними органами України.

 

Але ж Європейський суд і не ставить це собі за мету, адже це є обов`язок держави. Верховна Рада України, декларуючи схильність до виконання рішень ЄСПЛ,  23 лютого 2006 року прийняла Закон № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,  яким, зокрема, врегульовано не лише питання отримання призначеного ЄСПЛ відшкодування, а й додаткові заходи індивідуального характеру. Статтею 10 цього Закону визначено, що з  метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача (мається на увазі заявник, на користь якого винесене рішення ЄСПЛ), крім виплати   відшкодування,   вживаються   додаткові   заходи індивідуального характеру, якими є:

  • відновлення настільки,  наскільки це можливо, попереднього юридичного   стану,  який  стягувач  мав  до  порушення  його прав, передбачених Конвенцією;
  • інші  заходи,  передбачені у Рішенні.

 

Відновлення   попереднього   юридичного   стану  стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:

  • повторного розгляду справи  судом,  включаючи  відновлення провадження у справі;
  • повторного розгляду справи адміністративним органом.

 

Стаття 11 цього Закону визначає дії, так званого, «органу представництва» щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру. При цьому слід зазначити, що «орган представництва», за цим самим Законом, то є  орган,  відповідальний за забезпечення представництва України в  Європейському  суді  з  прав  людини  та координацію  виконання його рішень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», представництво України в ЄСПЛ здійснюється Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (його адресу та засоби зв`язку можна побачити за цим посиланням).  Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра юстиції.

Отже, цей Урядовий уповноважений повинен протягом 10 днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного:

  • надіслати  стягувачеві  повідомлення  з  роз’ясненням  його права порушити провадження про перегляд  справи  та/або  про  його право   на   відновлення   провадження   відповідно   до   чинного законодавства;
  • повідомити  органи,  які  є  відповідальними за виконання передбачених   у   Рішенні   додаткових   заходів  індивідуального характеру,  про  зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення   додається  переклад  Рішення,  автентичність  якого засвідчується  Органом  представництва.

Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру,  передбачених у Рішенні,  що здійснюються під  наглядом Комітету  міністрів   Ради   Європи,   покладається   на   Орган представництва.

 

Орган  представництва  в  рамках  здійснення передбаченого частиною другою цієї статті  контролю  має  право  отримувати  від органів,  які  є  відповідальними  за виконання додаткових заходів індивідуального  характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід   і   наслідки   виконання  таких  заходів,  а  також  вносити Прем’єр-міністрові  України  подання  щодо  забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.

 

Органи, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру зобов’язані (стаття 12 Закону):

  • невідкладно  та  у  визначений  Рішенням   та/або   чинним законодавством  строк  виконати додаткові  заходи індивідуального характеру;
  • надавати інформацію на запити  Органу  представництва  про перебіг  і  наслідки  виконання додаткових заходів індивідуального характеру;
  • дієво  та  без  зволікань  реагувати  на  подання   Органу представництва;
  • про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

 

Та одним з головних для заявників, які отримали позитивне для себе рішення ЄСПЛ, дуже часто є можливість перегляду по суті їхніх справ, які розглядалися українськими судами до звернення в ЄСПЛ, якщо ЄСПЛ у своєму рішенні констатував порушення прав людини саме з боку українських судових інстанцій або з боку інших органів, але суди України не взяли до уваги такі порушення або надали їм невірну оцінку.

За діючим українським законодавством такій перегляд справ після винесення відповідного рішення ЄСПЛ можливий в рамках всіх видів судочинств: кримінального, цивільного, господарського, адміністративного, а також стосовно справ про адміністративні правопорушення.

Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), підставою для перегляду Верховним Судом України (ВСУ) судових рішень, що набрали законної сили, є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні кримінальної справи судом. Аналогічне формулювання також містить:

  • п. 3 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) – щодо цивільних справ;
  • п. 3 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) – щодо адміністративних справ;
  • п. 4 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України (ГПК) – щодо господарських справ;
  • ст. 297-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) – щодо справ про адміністративні правопорушення.

 

Заява про перегляд може бути подана до ВСУ протягом встановлених відповідними кодексами строків:

  • в кримінальних справах (провадженнях) — протягом 3 місяців з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного (ч. 3 ст. 447 КПК);
  • в цивільних справах  — не пізніше 1 місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного (ч. 2 ст. 256 ЦПК);
  • в адміністративних справах – не пізніше 1 місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного (ч. 2 ст. 238 КАС);
  • в господарських справах – не пізніше 1 місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного (ч. 2 ст. 111-17 ГПК);
  • в справах про адміністративне правопорушення – також не пізніше одного місяця з дня, коли  особі,  на  користь  якої  постановлено  рішення міжнародної судової  установи,  юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного (ст. 297-2 КУпАП).

Ці строки можуть бути поновлені за наявності поважних причин пропуску, але то вже буде складніше.

Звісно, звернення до ВСУ з підстав, визначених у рішенні ЄСПЛ, не гарантує Вам перегляду Ваших справ. ВСУ може й відмовити у такому перегляді. Мабуть, в переважній частині звернень він так і робить? Одним із яскравих прикладів таких відмов є повторний розгляд Європейським судом справи «Бочан проти України (№ 2)», рішення від 5 лютого 2015 року. Європейський Суд двічі розглянув і двічі визнав порушення права на справедливий суд в справі пенсіонерки Марії Бочан.

Більше 10-ти років 97-річна Марія Бочан намагалася довести своє право на квартиру в приватному будинку, яку зайняв сторонній чоловік. Декілька разів суди першої та другої інстанцій ухвалювали рішення на її користь, але їх скасовував Верховний суд. Зневірившись досягнути правди в Україні жінка написала заяву до ЕСПЛ, який визнав порушення права заявниці на справедливий суд та призначив їй компенсацію в розмірі 2 тисячі євро.

Рішення ЄСПЛ в даному випадку мало стати підставою для перегляду останнього рішення ВСУ, але ВСУ на власний розсуд розтлумачив рішення ЄСПЛ та знову «відфутболив» настирливу бабусю, вважаючи, що поставив крапку у цій справі. Цікаво, що серед суддів ВСУ, які приймали це рішення, було багато заслужених юристів України, зокрема Я. Романюк (нинішній голова ВСУ), А. Ярема (заступник голови ВСУ), М. Пшонка, тощо.

Та бабуся вже відвикла здаватися, вдруге звернулася за справедливістю до ЄСПЛ. Цього разу її справу було передано на розгляд Великої палати ЄСПЛ, яка розглядає тільки найбільш важливі і резонансні справи. ЄСПЛ повторно прийняв рішення на користь М. Бочан. Але, цього разу судді ЄСПЛ досить конкретно звинуватили своїх українських колег з ВСУ у спотворенні висновків ЄСПЛ та ігноруванні права на справедливий суд. У рішенні Європейського суду (п.п. 63, 64)  зазначається:

 

У своїй ухвалі Верховний Суд України грубо викривив висновки рішення Суду. Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що Суд встановив, що рішення національних судів у справі заявниці були законними та обґрунтованими і що їй було присуджено відшкодування у зв’язку з порушенням гарантії щодо «розумного строку», а ці твердження є некоректними. Суд зауважує, що обґрунтування Верховного Суду України становило не просто інше розуміння правового документу. Суд вважає, що обґрунтування Верховного Суду України можна тлумачити лише як «грубе свавілля» або «відмову у правосудді» у тому розумінні, що викривлений виклад рішення 2007 р. у першій справі «Бочан проти України» (Bochan v. Ukraine) призвів до руйнування намагань заявниці домогтися розгляду у рамках передбаченої національним законодавством процедури касаційного типу її майнових вимог на підставі рішення Суду у попередній справі. У зв’язку з цим слід зазначити, що у своєму рішенні 2007 р. Суд встановив, що, зважаючи на обставини, за яких Верховний Суд України передавав справу заявниці до нижчестоящих судів, сумніви заявниці щодо безсторонності суддів, які розглядали справу, включаючи суддів Верховного Суду України, були об’єктивно обґрунтованими.

 

Заявниця має отримати компенсацію, вже в розмірі 10 тис. євро.

Це прямий натяк вітчизняним суддям та владі:  «Рішення Європейського Суду потрібно виконувати належним чином».

 

Але, не зважаючи на це, навіть після 2015 року ВСУ часто відмовляє у перегляді справ. Не можна сказати, що завжди це є невірні рішення вищої національної судової інстанції, але якщо Ви і юристи, які Вам надавали правову допомогу у зверненні до ЄСПЛ впевнені, що рішення ВСУ спотворює зміст рішення ЄСПЛ, Вам варто повторно звертатися до ЄСПЛ.

 

 

________________________________________________________________

 

Публікація – червень 2016 року

Заинтересовала публикация?
  • Получайте новые публикации по RSS или E-mail.

Ваш отзыв