Лип
21
Податкові зміни
З 1 липня цього 2012 р. набрав сили Закон України від 24 травня 2012 року № 4834-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм”. Закон досить великий, які більшість таких законів, а тому слід звернути увагу відвідувачів сайту на окремі його положення, які стосуються або можуть стосуватися досить значного кола платників податків.
Зокрема, Верховна Рада цим законом у пункті 86.5, який відноситься до ст. 86 “Оформлення результатів перевірок” внесла додатковий абзац і тепер, у разі якщо платник податків або його відокремлені підрозділи здійснюють свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган державної податкової служби, який проводив його перевірку в іншій місцевості, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається в органі державної податкової служби, який проводив перевірку.
Відповідно до змін, внесених у пункт 86.7, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).
Іноді у платників податків виникають такі проблеми, як продаж майна, що перебуває у податковій заставі (стаття 95 кодексу). За законодавчими змінами, платник податків має право самостійно здійснити відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, за умови наявності відповідної згоди органу державної податкової служби та спрямування коштів, отриманих від такого продажу, в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Для узгодження окремої операції з відчуження майна на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому звернення, в якому визначаються зміст такої операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право не надати згоду на здійснення такої операції, якщо, за його висновками, цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або в повному обсязі погасити податковий борг. Зазначена згода надається відповідно до статті 92 Податкового кодексу.
У разі якщо сума коштів, отримана в результаті продажу майна платника податків, є недостатньою для погашення податкового боргу платника податків, податковий керуючий здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку, визначеному статтею 89 цього Кодексу.
При цьому, звертаємо увагу тих, кого цікавить судове оскарження у сфері погашення податкового боргу, на лист Вищого адміністративного суду від 09.04.2012 № 1017/11/13-12, який роз’яснює питання, які виникають у судовій практиці в зв’язку із застосуванням строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу.
Додаткові зміни до Податкового кодексу були внесені Законом від 7 червня 2012 року № 4915-VI “Про внесення змін до Податкового та Митного кодексів України щодо узгодження їх окремих норм”. Серед цих змін можна виділити зміни до статті 196 “Операції, що не є об’єктом оподаткування”. Відповідно до цих змін, не є об’єктом оподаткування операції з ввезення на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро. Щодо ввезення через інші пункти пропуску через державний кордон України (ніж відкриті для повітряного сполучення), не є об’єктом оподаткування операції з ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг. Якщо простіше, то літаком можна без оподаткування провозити на 1000 євро, а іншими шляхами – лише на 500 євро і не більш як 50 кг.
Зміни стосуються і порядку ввезення громадянами транспортних засобів на митну територію України.
Зокрема, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов’язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 Податкового кодексу України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х Податкового кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об’єктом оподаткування митними платежами.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями УКТ ЗЕД 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
Строки, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов’язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання митному органу документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.