Интернет-бюро адвоката
Кучерявого Олега Петровича

полный комплекс юридических услуг, защита интересов граждан

Фев

4

Спрощене провадження за ЦПК — 2017

Автор: Avtor

Цивільний процесуальний кодекс (ЦПК) в редакції 2017 р. запроваджує нові інститути та поняття цивільного процесуального права: малозначні спори, малозначні справи, справи незначної складності. Усі ці поняття стосуються нової форми судового процесу — спрощеного провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного);

3) окремого провадження.

Тобто спрощене провадження є окремим видом позовного провадження. В той же час треба визнати, що спрощене провадження має похідний характер від загального позовного провадження. Це випливає з ч. 1 ст. 279 ЦПК: «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі» (глава Х розділу ІІІ ЦПК).

 

Яка ж мета спрощеного провадження? Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 275 ЦПК, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

 

Визначення справ, які можуть розглядатися в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:

1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин.

Дані справи розглядаються в порядку спрощеного провадження в імперативному порядку (імперативний метод (метод владних вказівок) – це є один із основних методів правового регулювання, який передбачає категоричну та детальну регламентацію поведінки учасників правових відносин – прим. адм. сайту).

 

При цьому термін «малозначні справи» треба розуміти як правову категорію, а не розглядати з точки зору значення справи для сторін чи суду. В 2016 р. при впровадженні судової реформи в ст. 131-2 Конституції з’явився термін «малозначні спори»: «Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена».

 

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 р. — 176200 грн);

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 р. — 881 тис. грн).

 

Кодексом також визначена ще одна категорія справ, які можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК: «У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті». Фактично законодавець використовує диспозитивний принцип (диспозитивний метод – це є один із методів правового регулювання, який передбачає впорядкування суспільних відносин за допомогою дозволів, які передбачають вільну саморегуляцію суб’єктами власної поведінки, на основі принципів права. В даному випадку, якщо простіше – на розсуд суду – прим. адм. сайту) віднесення судом справ до категорії малозначних.

 

При цьому суд при вирішенні питання щодо віднесення справи, яка може бути розглянути в порядку спрощеного провадження (справи незначної складності), наділений доволі широкими дискреційними повноваженнями (дискреційні повноваження — це є комплекс прав і зобов’язань представників влади та представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також така особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах – прим. адм. сайту). Так, відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК, виділяється 8 критеріїв віднесення справи до малозначних:

1) ціна позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорія та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думка сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

 

Які ж справи НЕ можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження?

 

Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК це справи:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;

5) в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

При цьому питання віднесення справи до категорії малозначних безпосередньо впливає на права сторін щодо оскарження прийнятих рішень. Адже відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (це є підставою для обов’язкового скасування рішення і направлення справи на новий розгляд – п. 7 ч. 1 ст. 411 ЦПК).

До речі: відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК (апеляційний перегляд), якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, то це вважається порушенням норм процесуального права і є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

 

Порядок та особливості розгляду справ в порядку спрощеного провадження

Малозначні справи та ті, що виникають з трудових відносин, розглядаються в порядку СП імперативно (ч. 1 ст. 274 ЦПК). Інші справи, які можуть бути віднесені судом до малозначних, розглядають в порядку спрощеного провадження лише за клопотанням позивача.

Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній (ч. 1 ст. 276 ЦПК).

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ст.277 ЦПК).

За наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Відповідно до ст. 278 ЦПК відзив подається протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач — заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (тобто в ухвалі про відкриття провадження необхідно встановлювати строки для подання всіх заяв по суті справи — відзив, відповідь на відзив, заперечення відповідача).

 

Особливості розгляду справи в порядку спрощеного провадження (ст. 279 ЦПК)

 

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Законом № 2234-VIII від 07.12.2017р. внесені зміни до ЦПК, в тому числі саме до ст. 279 ЦПК, а саме ч. 3 ст. 279 викладена в наступній редакції: «Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться». В даному випадку вбачається колізія норм, а саме — чи не протирічить положення ст. 279 нормі, закріпленій в ст. 211 ЦПК: «Розгляд справи по суті відбувається в судовому засіданні»?

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач — разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 193 ЦПК: «У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження».

 

Особливості апеляційного перегляду справ, що розглядаються в порядку спрощеного провадження

Відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК, «апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції БЕЗ повідомлення учасників справи».

Характерно, що за загальним правилом, відповідно до ст. 368 ч. 1 ЦПК, «справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою».

 

Проблемні питання спрощеного провадження

1) чи може суд розглянути справу БЕЗ проведення судового засідання; зміна підстав та предмету позову, залучення співвідповідача, третьої особи, тощо, можливі до проведення першого судового засідання в спрощеному провадженні, але як бути, якщо засідання не проводиться?

2) критерії віднесення справи до категорії малозначних є доволі суб’єктивними;

3) в яких випадках суд може перейти від спрощеного провадження до загального позовного провадження (окрім подання зустрічного позову та збільшення позовних вимог, розмір яких перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму)?

4) якщо справа порушена до набрання чинності новою редакцією ЦПК, але сторони бажають її розглядати в порядку спрощеного провадження, з якої стадії необхідно розглядати справу? Починати зі стадії відкриття провадження?

Таким чином, судова практика має виробити чіткі, прозорі, зрозумілі критерії для віднесення тієї чи іншої категорії справ до малозначних, і відповідно для розгляду цих справ у порядку спрощеного провадження. Основну роль щодо формування судової практики мають відігравати новий Верховний Суд та апеляційні суди.

 

Шевердін Максим, к.ю.н., адвокат

За публікацією видання «Судебно-юридическая газета»

______________________________________________

Публікація на нашому сайті – лютий 2018 року

Заинтересовала публикация?
  • Получайте новые публикации по RSS или E-mail.

Ваш отзыв