Интернет-бюро адвоката
Кучерявого Олега Петровича

полный комплекс юридических услуг, защита интересов граждан

Ноя

15

Ще раз про службову підробку

Автор: Advocat

96734Злочини у сфері службової та професійної діяльності01 rus завжди були і мабуть і в подальшому будуть проблемними с точки зору доказування та правильної кримінально-правової кваліфікації. На цей час у цій ланці кримінального права з’явилися ще й злочини, пов’язані з, так званим, наданням публічних послуг, що, як зрозуміло, не додало ясності у проблемній ділянці права. Та в ході судових розглядів поступово виробляється відповідна практика, якою правники намагаються усунути недосконалість законодавчих норм.

На нашому сайті вже публікувалася стаття про один з найрозповсюджених злочинів у цій сфері — службову підробку: «Службове підроблення – що воно таке?». Публікація викликала досить жваве обговорення на сайті, і що цілком зрозуміло – численні запитання стосовно конкретних справ. Але практика, як вже говорилося, не стоїть на місці, тому варто згадати цей вид злочинів ще раз.

Нагадаємо, що частиною другою статті 366 КК передбачена кримінальна відповідальність за вчинення службового підроблення, якщо воно спричинили тяжкі наслідки, визначення яких дається у примітці до статті 364 КК, тобто матеріальні збитки, що у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян. Кримінальна відповідальність за цей злочин настає виключно у разі, коли службове підроблення призвело до спричинення реальної майнової шкоди і ця шкода перебуває у прямому (безпосередньому) причинному зв’язку (зв’язку взаємозалежності) саме із службовим підробленням. Тобто, шкода охоронюваним законом інтересам заподіюється, як правило, не самим по собі підробленням офіційних документів, а внаслідок використання їх.

Але використання підроблених офіційних документів не є конструктивною ознакою службового підроблення, тому визначення (встановлення) причинного зв’язку між службовим підробленням та тяжкими наслідками залежить від того, ким саме — іншою особою чи самим підробником та від того, в якому значенні і з якою метою використовуються ці документи. Якщо підроблені офіційні документи використовує особа, що їх підробила, як засіб (спосіб, умови) скоєння іншого злочину, якщо вона у часі підробила їх раніше, і при цьому ця особа усвідомлює (як правило), що підроблення документів є етапом (частиною) злочинної поведінки чи необхідною дією для вчинення іншого посягання, щоб досягнути кінцевої мети всієї злочинної поведінки, то таке службове підроблення не може (не повинно) кваліфікуватись як таке, що спричинило тяжкі наслідки.

Наприклад, свідоцтво про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів належить до офіційних документів, оскільки засвідчує факт, що зумовлює виникнення відповідних правовідносин.

Виходячи з нормативного визначення службового підроблення, офіційними документами визнаються ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від будь-якої форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити. Підроблення офіційних документів може полягати у повній фальсифікації або в частковій зміні змісту справжнього документа; способи підроблення документів можуть бути різні.

При всьому цьому, таке свідоцтво про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів засвідчує факт такого навчання і підтверджує готовність учня (слухача) до складання іспитів на право керування транспортними засобами. Форма та зміст цього документа передбачені відомчими нормативними положеннями органу центральної влади. Він містить певну інформацію, потребує дотримання форми і відображення певних реквізитів, завіряється підписом директора школи та скріплюється печаткою навчального закладу. Наявність цього документа є умовою, за якої особа, яка ним володіє, допускається до складання іспитів на право керування транспортним засобом у реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державної екзаменаційної інспекції, а працівники цих підрозділів не повинні ставити під сумнів, що володілець цього свідоцтва пройшов відповідний курс навчання. Сукупність зазначених ознак дає підстави вважати, що свідоцтво про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів належить до офіційних документів, оскільки засвідчує факт, що зумовлює виникнення відповідних правовідносин.

А в цілому, описаний вище загальний підхід можна використовувати для з’ясування — чи є документ офіційним у кримінально-правовому значенні.

Заповнення службовою особою частини бланку документа відомостями, внесення яких входить до її службових обов’язків, та зловживання цією ж особою довірою службової особи, якій надано право підписувати такі документи та завіряти їх печаткою, слід визнавати одним із способів підроблення офіційних документів.

Службові особи юридичних осіб приватного права мають визнаватися суб’єктами службового підроблення — злочину, передбаченого статтею 366 КК, попри те, що визначення поняття службової особи, яка дається у примітці до статті 364 КК для окремих злочинів у сфері службової діяльності, не поширюється на осіб, які вчинили службове підроблення. До цього злочину належить застосовувати положення частини третьої статті 18 КК України, у якій дається загальне (універсальне) визначення поняття «службова особа».

Слід зазначити, що діяння, передбачене статтею 366 КК, за родовим об’єктом належить до злочинів у сфері службової діяльності, для деяких із них у примітці до статті 364 КК дається визначення поняття «службова особа» і наводиться їх перелік, на які поширюється це визначення. Службове підроблення не входить до цього переліку.

За нормативним визначенням суб’єктом злочину, передбаченого статтею 366 КК, є службова особа. У Загальній частині КК дається поняття службової особи, яке має загальний характер, тобто стосується усіх статей Особливої частини КК, за винятком тих, для яких закон про кримінальну відповідальність передбачає окреме визначення (статті 364, 365, 368, 368-2, 369 КК). Це визначення наведене у частині 3 статті 18 КК, згідно з якою службовими особами є особи, які, з-поміж іншого, обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Загальне визначення службової особи стосується усіх організаційно-правових утворень незалежно від форм власності.

Із цього випливає, що для вжитого в конкретній статті Особливої частини КК поняття «службова особа», щодо якого немає окремого визначення, використовується те, яке міститься у загальній нормі (частина третя статті 18 КК). Це визначення поширюється й на поняття «службова особа», дане у статті 366 КК.

З усім цим можна було б не погоджуватися, якби це була авторська думка. Однак, це є думка суддів Верховного Суду України.

Наприклад, у конкретній кримінальній справі було встановлено, що засуджений як директор товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ), тобто як службова особа юридичної особи приватного права із використанням повноважень посади, яку обіймав, підробив і використав офіційний документ. За своєю правовою природою ці дії підпадали під ознаки діяння, передбаченого статтею 366 КК, оскільки злочинний результат став наслідком використання засудженим повноважень директора ТОВ. Судова колегія Верховного Суду України по результатах розгляду справи зазначила, що під час перекваліфікації діяння з частини другої статті 366 на частину першу статті 358 КК поняття «службова особа» було витлумачено всупереч точному його змісту. Цей підхід полягав у тому, що оскільки службове підроблення не входить до наведеного у примітці до статті 364 КК переліку злочинів у сфері службової діяльності, на які поширюється визначення «службова особа», то особи, які вчинили таке діяння, не повинні визнаватися суб’єктом службових злочинів.

Таке правозастосування Судова колегія ВСУ визначила неправильним, вказала, що воно суперечить нормативному визначенню поняття «службова особа», яке дається у статті 366 КК у системному зв’язку з положеннями частини 3 статті 18 КК.

********************************************************

Таке правозастосування визначене у постановах Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України (стосовно як самої службової підробки, так і стосовно визначення – хто є службовою особою) :

від 7 лютого 2013 року в справі № 31кс12,

від 21 березня 2013 року в справі № 2кс13,

від 25 квітня 2013 року, справа № 5-5кс13,

від 25 квітня 2013 року, справа № 5-10кс13,

від 23 травня 2013 року, справа № 5-13кс13,

від 30 травня 2013 року, справа № 5-14кс13,

від 30 травня 2013 року, справа № 5-17кс13,

від 6 червня 2013 року, справа № 5-11кс13,

від 20 червня 2013 року, справа № 5-18кс13,

від 20 червня 2013 року, справа № 5-20кс13.

__________________________________________________

Публікація — листопад 2013 року

Ваш отзыв