Лют
29
Компенсація витрат на правову допомогу
Наш сайт вже публікував матеріал,
присвячений законодавчим нововведенням щодо надання в недалекому майбутньому окремим категоріям громадян державної безоплатної правової допомоги. Справа по суті хороша і потрібна. Але, як воно там буде в нашій українській реальності – поки що не відомо. Тому, поки що повернемось до питань, які пов’язані з оплатою правової допомоги у цивільних та адміністративних справах і її відшкодування. Що мається на увазі?
У відповідності до норм Цивільного процесуального кодексу і Кодексу адміністративного судочинства, сторона судового спору, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування судових витрат і в тому числі – витрат на правову допомогу. Тобто, якщо Ваші інтереси у судовому спорі під час судового розгляду представляв (за Вашою особистою участю або без Вашої участі – не важливо) на платній основі адвокат або іншій юрист, який має право надавати такі послуги на платній основі (зареєстрований в податкових органах), то Ви маєте право на відшкодування Вам сум, які Ви потратили на оплату послуг такого представника.
Слід зазначити, що не завжди з іншої сторони (що програла спір) має бути стягнута вся сума оплати послуг представника, адже на сьогоднішній день спеціальним Законом вiд 20.12.2011 № 4191-VI встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах. Раніше це регулювалося Постановою Кабміну, на яку мало хто звертав увагу.
При цьому, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах – суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (стаття 1 Закону).
Щоб не було невірного сприйняття, зазначу, що цей закон не встановлює граничний, максимальний розмір оплати представництва в суді. Цей розмір визначається договором між адвокатом (іншим практикуючим юристом) та клієнтом. Не має ні якого максимального розміру оплату. Він може бути будь яким – як домовляться юрист і його клієнт. В законі йдеться виключно про те, яку граничну суму можна стягнути за судовим рішенням з іншої сторони судового спору у разі виграшу справи.
Тобто, наприклад, Ви заплатили адвокату або юристу (далі будемо для простоти писати просто – “юрист”) за роботу в справі 5000 грн. Якщо Ви бажаєте у разі виграшу справи стягнути цю суму з іншої сторони судового спору, юрист (або Ви) маєте подати до справи документ про оплату. Це може бути прибутковий касовий ордер, виданий юристом, або квитанція банку про оплату на банківський рахунок юриста, або банківське платіжне доручення. Довідка юриста про оплату послуг не є належним документом, адже не відповідає вимогам правил бухобліку. Зрозуміло, що такі документи можуть бути подані оформлені і подані до суду виключно тоді, коли відповідна сума сплачена юристові. Якщо Ви домовилися з юристом про оплату по завершенню справи, то Ви не можете розраховувати на компенсацію цих коштів з іншої сторони судового спору, як судових витрат. Для цього Вам буде потрібно потім подавати окремий позов до сторони, що програла спір.
Та гранична сума компенсації, яку присудить суд у разі виграшу Вами справи, не обов’язково буде дорівнювати 5000 сплачених Вами гривень. Юрист або Ви маєте подати суду розрахунок витрат часу, витраченого юристом на вивчення справи в суді, на участь в судовому розгляді та на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (що це є – останнє, стосовно цивільних та адміністративних справ, не досить зрозуміло). Безумовно, що суд має перевіряти ці витрати часу. Якщо кількість часу, витраченого на участь у засіданні фіксується технічними засобами і журналом судового засідання, то ознайомлення з матеріалами справи теж потрібно якось фіксувати. Напевне потрібно зазначати дату і час ознайомлення на 3-й сторінці обкладинки справи, або на заяві про ознайомлення, з завіренням працівником суду, який видає та приймає справу). На жаль, ні хто не запише Вам при такій ситуації у час, відпрацьований юристом, час – витрачений на очікування судового розгляду у суддівських коридорах, час, що пішов на поїздку до суду, тощо.
Таким чином, нараховано, наприклад, 5 годин роботи юриста. Сьогодні, мінімальна зарплатня становить 1073 грн., 40% від неї – це 429 грн. 20 коп. Рахуємо: 5 х 429,20 = 2146,00. Тобто, з іншої сторони на Вашу користь, з грошей. які Ви сплатили юристу, суд прийме рішення стягнути 2146 грн. Якщо ж, наприклад, налічиться 20 годин роботи юриста: 20 х 429,20 = 8584,00, то у цьому випадку суд постановить стягнути з іншої сторони на Вашу користь всі 5000 грн. фактично сплачених Вами коштів, але не більше фактично сплаченої Вами і документально підтвердженої суми. Договір, навіть письмовий, про те, що Ви зобов’язалися сплатити потім – не пройде. Вам дадуть відповідь: “Коли сплатите, тоді подасте окремий позов”.
Якщо Ваш позов задоволено частково, то сума відшкодування цих витрат, згідно з нормами ЦПК, зменшиться ще – пропорційно частці задоволених позовних вимог.
У разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (стаття 2 Закону).
Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами (стаття 3 Закону).
Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2012 року.
_______________________________________________________
Публікація – лютий 2012 р.
Спасибо за статью, но не могли бы вы растолковать ст. 2 указанного Закона. Не совсем понятно, кто именно из субъектов властных полномочий подпадает под *освобожденных от оплаты за правовую помощь*. То есть непонятно кто из них платит в случае проигрыша в админ. процессе 40% а кто 2,5%??? Заранее спасибо за ответ.
Андрей: это пока загадка. Может быть это будет в каком-то ином законе. Я пока не встречал.
Шановний Олег Петрович. Прошу подискутувати з приводу статті.
Ви стверджуете, що витрати на праовову допомогу юриста, який не приймав участі в розгляді справи відносяться до прямих збитків згідно ч. 2 ст. 22 ЦК. При цьому ви посилаетесь на практику судів. Мене також влаштовувала ця позиція, оскільки дає можливість відшкодовувати витрати на допомогу юриста в повному обсязі не залежно від обсягу задоволених вимог. Такаж позиція викладена в рішенні АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 22-ц/2690/796/2012 головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
1 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі….
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу також є правильним.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, повязаних з розглядом справи.
В силу ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.
Виходячи із системного тлумачення положень ст.ст. 56, 79, 84 ЦПК України витрати понесені позивачем до подання позовної заяви не є витратами на правову допомогу.
Витрати понесені позивачем до відкриття провадження у справі є збитками, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (п. 1 ст. 2 ст. 22 ЦК України) та можуть бути відшкодовані особі у разі предявлення вимог про стягнення таких збитків.
Проте, рішенням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25240470
У х в а л а
27 червня 2012 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись на можна, оскільки його суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір таких витрат встановлений законом.
Зазначені витрати, фактично понесені сторонами, підлягають розподілу між ними за правилами, встановленими ст. 88 ЦПК України.
Зазначених положень процесуального закону апеляційний суд не врахував, а, пославшись на ст. 56 ЦПК України, не звернув уваги на те, що вказана норма права врегульовує зовсім інші цивільні процесуальні відносини, а саме відносини щодо осіб, які надають правову допомогу і які не є особами, які беруть участь у справі, а є іншими учасниками цивільного процесу (ст. 47 ЦПК України), тоді як правова допомога надавалась на підставі договору про надання юридичних послуг (а.с. 53), є докази сплати таких витрат (а.с. 54) і перевірці підлягають обставини того, чи є представник, який надавав правову допомогу позивачці, адвокатам чи фахівцем в галузі права та обставини щодо граничного розміру таких витрат.
Посилання апеляційного суду на те, що витрати позивача для надання правової допомоги, понесені до пред’явлення позову, не є витратами на правову допомогу, не ґрунтуються на нормі права.
Так, судові витрати – це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі, у зв’язку зі зверненням до суду та розглядом справи в суді.
Необхідно враховувати, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні, а й при виконанні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також для надання правової допомоги вчиняються й інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме складаються позовні заяви, є знайомлення з матеріалами справи, надаються консультації, несуться витрати у звязку з відрядженнями тощо.
Таким чином, Вищій спеціалізований суд зайняв позицію згідно якої будь які витрати на правову допомогу відшкодовуються в порядку ЦПК, як судові витрати.
ПРошу поділитися сслками на рішення,які стали підставою для ствердження,що витрати на правову допомогу юриста,якщо він небрав участь в розгляді справи, підлягають відшкодуванню згідно ч. 2 ст. 22. Також прошу прокоментувати вищевикладене.
Георгій, а мені ухвала ВССУ, по суті, подобається більше, хоча вона і суперечить моєму роз”ясненню, а можливо подекуди і нормам закону. Я грунтувався на практиці судів 1-ої інстанції по справах, в яких я брав участь. По жодній з цих справ питання щодо судових витрат не було предметом апеляційного та касаційного оскарження в такому плані. Тому я і не можу Вам вказати будь які посилання на відповідні рішення. А за ухвалу дякую! Вона може десь знадобитися.
Уважаемый Олег Петрович! Два года назад Хозяйственный суд Харьковской области удовлетворил иск юр.лица №1 (мое предприятие) против юр. лица №2. Адвокат, который обещал вести дело улетел на юга, мы в пожарном порядке взяли другого в день слушания дела. Оплату его услуг не включили в исковое заявление, в решении суда о компенсации за счет проигравшей стороны, естественно нет ничего. Направили новый иск в тот же суд, против того же юр. лица №2 по вопросу другого долга. Вопрос: можем ли мы в новом иске среди прочих требований указать оплатууслуг адвоката по делу двухлетней давности?
Татьяна, это будут не связанные между собой исковые требования, суд их не удовлетворит. Можете подать отдельный иск, но уже не как о взыскании судебных затрат, а как сумму нанесенного материального ущерба. Правда, при этом придется платить суд. сбор.
Можу додати тільки те, що витрати на правову допомогу потрібно заявляти тільки в тому судовому процесі , якого вони стосуються , томі що суд одразу приймає рішення і розподіляє судові витрати. Вони не можуть бути предметом окремого позову, чи якось іншим способом заявлятись, оскільки нерозривно пов”язані саме з певною справою і питання їх стягнення має розглянутись тільки в тому ж судовому процесі в якому заявлені.
Саша, такі витрати можуть бути предметом окремого позову, але тоджі вже не як судові витрати, а як матеріальна шкода, завдана особі, внаслідок неправомірних дій відповідача. Але, дійсно, у багатьох юристів, в тому числі – суддів є усталена думка, що окремим позовом не можна стягувати ці кошти. Та я вважаю, що така думка суперечить загальним засадам цивільного і процесуальних законодавств: шкода завдана і людина має право на її відшкодування протягом строку позовної давності.
А як Вам оце рішення, згідно якого достатньо лише виданої представником сторони довідки без документу про сплату гонорару та розрахунку витрат на правову допомогу. Ось Вам і наше правосуддя!!!!
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33972361
У порушення вимог ст. ст. 212 — 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на вказані вимоги закону уваги не звернув, не врахував, що на час розгляду справи відповідач всі належні до виплати суми позивачці не виплатив; у діях відповідача є порушення трудових прав позивачки; не перевірив доводів позивачки про те, що витрати на правову допомогу, понесені позивачкою, підтверджені договором про надання правової допомоги, а також довідкою про оплату винагороди адвокату.
Михайло, а які претензії до правосуддя? Один суд помилився, вищестоящий суд скасував помилкове рішеня – значит правосуддя є (щонайменше, у даному випадку). До того ж, раніше, відшкодуваня витрат на правову допомогу завжди здійснювалося на підставі довідок і без будь якого розрахунку. Деякі суди по інерції продовжують цю практику, але вона не відповідає вимогам законодавства.
у вас в статье расчет минимальной зарплаты с ошибкой, он составит 429грн. 20коп.
tatta, спасибо! Исправлено
в суде при вынесении решения в мою пользу (гражданское судопроизводство) отказали в компенсации правовых затрат “нет расчета затраченного времени и стоимости часа работы адвоката”. мы прилагали квитанцию об оплате, ордер, соглашение адвоката, свидетельство адвоката. спустя время подали иск на возмещение этих правовых затрат и дополнили эти документы актом выполненных работ с указанием времени потраченных адвокатом, привели расчет стоимости часа работы исходя из 40% минимальной зарплаты за весь период пока шел процесс (5 лет). выбрали время участия адвоката в судах и умножили на 40% от минимальной.В акте правда указано что стоимость часа 30 грн. потрачено 90 часов. СУд отказал сославшись на ст.88 и указал, что данное решение принимается при решении основного спора и отдельному рассмотрению не подлежит. С этим же ответчиком был другой спор по которому присудили компенсацию на правовую помощь в нашу пользу но сумма не вся. Была сумма до апелляции, с апелляции отправили на рассмотрение тем же судьей (он в первой ухвале не привел расчет). При повторном рассмотрении добавилась еще сумма, т.к. адвокат писал заперечення на первую апелляцию, и письменные пояснения к повторному рассмотрению. Но сумму признали только первую. Возможно ли добиться компенсации затрат, которые не были возмещены.
d_pers, судьи действительно не хотят рассматривать вопрос в отдельном судопроизводстве. Однако законом, хотя и предусмотрена возможность рассмотрения в “основном” деле, не запрещено подавать отдельный иск. Только это уже не может быть иск о возмещении судебных затрат, а иск о возмещении убытков, понесенных вследствие вынужденного обращения в суд и судебного рассмотрения. Правда судьям, как правило, не хочется напрягаться и могут быть отказы, которые надо обжаловать в апелляции. Может быть получится. Другого пути добиться возмещения не существует.
Спасибо!
ПОВНИЙ АБСУРД! НЕ МОЖУТЬ БУТИ ВИТРАТИ НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ ЗБИТКАМИ, ОСКІЛЬКИ З ЦЬОГО ПИТАНННЯ Є ЧИСЕЛЬНІ СУДОВІ РІШЕННЯ ВИЩИХ СУДОВИХ ІНСТАНЦІЙ ЯК У ЦИВІЛЬНИХ ТАК У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ. ЦЕ НІЩО ІНШЕ ЯК ПРАВОВА ДОПОМОГА, А ЗА ГЛ. 8 СТ. 79 Ч.1 ТА СТ. 84 ЦПК ВІДНОСИТЬСЯДО СУДОВИХ ВИТРАТ. ТОМУ П. АДВОКАТ НЕ МОРОЧТЕ ГОЛОВИ ЛЮДЯМ І НЕ ВВОДІТЬ ЇХ В БЛУД!
Василь, може з Вашої точки зору це є абсурд, але чисельні рішення судів є і такі, і інші. Але касаційна практика у період на час написання цієї статті (лютий 2012 р., про що під статтею зазначено) не відносила такі витрати до судових витрат. І базувалася така позиція, зокрема й на нормі ч. 1 ст. 79 ЦПК України, на яку Ви посилаєтеся, та яка вказує, що “Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи“. Підготовка позову і юридичні консультації у період до подання похову до суду нібито не входять до складу судового розгляду і відповідно не є судовими витратами.
Та слід зазначити, що 17.10.2014 дійсно було прийнято Постанову Пленуму ВССУ № 10, яка п. 48 віднесла витрати зі складання позовної заяви надання консультацій, переклад документів, копіювання документів) до складу судових витрат.
Для тих, хто не звертає увагу на дату написання статті і не розуміє, що законодавство і судова практика постійно змінюються, доведеться застарілий абзац прибрати зі статті.
Доброо дня! Чи э у Вас практика стягнення витрат на правову допомогу з позивача? Буду вдячний за коментар!
ВАСИЛЬ, подивіться Постанову Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 р.
Доброго дня, чи можу я подати заяву про відшкодування правової допомоги через три місяці? Якщо ні то чому, де це зазначено і які будуть дії суду. Переглянула все, що тільки можна і не знайшла відповіді.
Настя, у тому-то й є проблема, що конкретної, остаточно відпрацьованої судової практики з цього приводу не має. Це пов”язано з законодавчими визначеннями, які плутають судей. З одного боку, останнім часом, всі витрати на правову допомогу конкретно віднесено до судових витрат. Але судові витрати відшкодовуються виключно в ході судового розгляду, в якому вони понесені. При цьому, за законом, нібито не заборонено подати окремий позов про стягнення витрат, але вже посилаючись на те, що то є збитки людини, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу. Та часто судді, про всяк випадок, упираються на те, що то є лише судові витрати і для них передбачено спеціальний порядок. У принципі, якщо в первісній справі є всі підтверджуючі документи стосовно судових витрат, в т.ч. правової допомоги, можна просити суд винести додаткове рішення в справі, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України або відповідних статей інших процесуальних кодексів. Таку заяву можна подати аж до закінчення строку на виконання рішення.