Конституційні зміни в системі правосуддя

Як мабуть всім вже відомо, Верховна Рада України Законом від 02.06.2016 р. № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», в деякій мірі змінила діючу в Україні систему правосуддя та правоохоронної діяльності. Не будемо зупинятися на всіх деталях цих змін, звернемо Вашу увагу лише на ті, що мають найбільш безпосереднє відношення до значної кількості людей, що стикаються в Україні з судовою та правоохоронною системою.

Насамперед, слід зазначити, що з Конституції виключено Розділ VII «Прокуратура» і замість нього внесено нову статтю 131-1, щодо повноважень прокуратури, яка тепер буде здійснювати тільки такі функції:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тобто, нашим громадянам, які звикли скаржитися до прокуратури з будь яких питань і стосовно будь яких фізичних і юридичних осіб, варто про це забути, адже загальний нагляд прокуратури остаточно ліквідовано та поховано.

Тут, не зважаючи на те, що ризикую нарватися на дружний хор обурення деяких навколоправників, мушу висловитися на спомин вже «покійного» загального нагляду прокуратури. Його «угроблення», було заповітною мрією майже кожного «правозахисника» в Україні, такою собі мантрою, яку вони та усілякі напівграмотні депутати повсякчасно та безупинно теревенили останні 25 років. Ця мантра явно була навіяна «західними вітрами», адже в західних правових системах ні чого подібного не було і вони це просто не розуміли. Але чим заважав загальний нагляд нашим «правозахисникам» не зрозуміло? Скоріш за все одні з них його просто не розуміли – що воно таке (як і їх західні колеги та наставники), а іншим було, як то кажуть, «по-барабану»: як що західні «вчителі» кажуть, що треба скасувати, значить треба…

А що таке загальний нагляд прокуратури, якщо це пояснити просто? От наприклад, прийняв якійсь виконком місцевої ради, або якась місцева рада незаконне рішення, яке впливає на досить багатьох людей цієї місцевості (але ж не на всіх). Або іншій варіант: керівник якогось підприємства видав незаконний наказ, якій стосується багатьох або всіх працівників. Раніше людина, якої, у тому числі, стосується це рішення, не мала з цього приводу обов`язково звертатися до суду, проходити складну та тривалу судову процедуру, звертатися для цього за правовою допомогою, витрачати кошти на судові збори, тощо. Достатньо було одному з постраждалих внаслідок видання незаконного рішення або наказу написати скаргу в прокуратуру, помічник прокурора проводив перевірку і якщо знаходив порушення законодавства, готував за підписом прокурора припис про скасування цього незаконного рішення або наказу. При чому, не тільки стосовно людини, яка поскаржилася, а стосовно всіх, в тому числі й тих, хто чогось побоюючись не наважувався поскаржитись, а сидів тихесенько під столом і жалюгідно скавчав: «аби б не було ще гірше».

Тепер цього не буде. І якщо один з подібних постраждалих звернеться до суду, то судове рішення про скасування незаконного наказу керівника підприємства, після досить складної і тривалої процедури (зазвичай) буде винесено тільки в частині дії стосовно самого позивача, а щодо всіх інших воно залишиться в силі, не зважаючи на таку ж незаконність, допоки кожна людина не звернеться до суду особисто.

А в прокуратуру можна буде поскаржитися, мабуть лише на дії або бездіяльність працівників поліції та інших правоохоронних структур. Звісно, що в прокуратуру можна буде подавати заяви про злочини.

Ті, хто здіймав галас про необхідність скасування загального нагляду, не маючи реальних аргументів щодо необхідності його скасування, частіше всього посилалися на те, що загальний нагляд є інструментом корупції для прокурорських працівників. Та не вдаючись до деталей цієї нісенітниці (на моє глибоке переконання), зазначу, що реальна боротьба з корупцією полягає не в скасуванні тих чи інших функцій державних органів, а в організації належного державного контролю за їх роботою. Адже, виходячи з такого підходу горе-борців з корупцією, Верховну Раду та всі інші керівні органи держави мабуть взагалі і давно варто було б ліквідувати?

Знову ж, на моє глибоке переконання, загальний нагляд прокуратури в цілому був найпрогресивнішим винаходом радянської правової системи, якій в останньому варіанті незалежно-українського періоду було цілком слушно удосконалено. Натомість, скасування загального нагляду реально вигідно не народу, а представникам бізнесу (здебільшого – крупного) та тим самим владним корупціонерам і просто свавільним керівникам різного рівню. Ну й звісно, це потенційно збільшує надходження до держбюджету за рахунок судових зборів.

Та від панахиди за спочилим загальним наглядом повернемось до змін у Конституції. За перехідними положеннями закону, поки що, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, – до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.

Представництво прокуратурою громадян в судах у справах, провадження в яких було розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, аж до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Зазнав істотних змін і конституційний підхід до правової допомоги, або як тепер це буде звучати: «професійної правничої допомоги». Зміни внесені доповненням Конституції статтею 131-2, згідно з якою, надалі в Україні для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура і виключно адвокати будуть здійснювати представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

За перехідними положеннями до закону, представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами:

• у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року;
• у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року;
• у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року;
• представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Але, при цьому, представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, – до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Закон, стосовно обговорених нами в цій публікації положень, набирає чинності через 3 місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

___________________________________________

Публікація – липень 2016 року