Ще раз про судовий збір

На сайт надходить чимало запитань з приводу застосування нового закону “Про судовий збір”. Слід зазначити, що на жаль доводиться постійно стикатися з тим, що норми цього закону не знають навіть працівники канцелярій судів, які приймають позови та інші заяви і скарги. При цьому, дуже часто вони вимагають від громадян сплачувати судовий збір у завищеному розмірі і подекуди і сплачувати у тих випадках, коли людина звільнена від такого збору.

Чимало питань викликають положення закону стосовно позовів майнового характеру, особливо незрозумілими ці норми є в справах адміністративного судочинства. В зв’язку з цим потрібно звернути увагу відвідувачів сайту на лист – роз’яснення Вищого адміністративного суду (ВАСУ) від 18.01.2012 р. № 165/11/13-12, яке проводить цікавий логічний ланцюжок відносно позовів, які стосуються оскарження фіскальних рішень суб’єктів владних повноважень.

ВАСУ роз’яснив таке: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат. При визначенні характеру адміністративного позову як майнового судам необхідно враховувати таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окремі рішення, прийняті суб’єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” вбачається, що збільшення податковим органом зобов’язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов’язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо. Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.