Встановлення і розмітка меж земельних ділянок на місцевості

Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) України своїм наказом від 18.05.2010 р. N 376 затвердив інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Раніше це питання не було конкретно визначеним, хоча власники земельних ділянок розписувалися за отримання якихось віртуальних межових знаків.

Але, все ж ті раніше “встановлені” віртуальні межові знаки, або просто колики, відповідно до цього наказу, є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника (користувача) земельної ділянки. Зрозуміло, що за окрему плату.

Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою виконуються, а результати цих робіт оформлюються відповідно до Законів України “Про землеустрій”, “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 N 56.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками конкретно визначених видів:

Øвид I – металева марка з сірого чавуну з антикорозійним покриттям або з сталі у формі кола діаметром 80 мм та товщиною 12 мм з хвостовою частиною довжиною 135 мм та діаметром 30 мм. У центрі лицьового боку марки розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. За периметром кола угорі виконується напис “МЕЖОВИЙ ЗНАК”, унизу – “Україна”. Межовий знак цього виду призначений для закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні;

Øвид II – конструкція, що складається з опори (бетонного моноліту у формі усіченої чотиригранної піраміди (призми)) з розмірами нижньої основи – 200х200 мм, верхньої основи – 120х120 мм і висотою 700 мм та металевої марки, що цементується при виготовленні межового знака у верхню основу бетонного моноліту. У центрі лицьового боку марки розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. За периметром кола угорі також виконується напис “МЕЖОВИЙ ЗНАК”, унизу – “Україна”. Цей межовий знак призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві або асфальтованій поверхні;

Øвид III – непластифікований полівінілхлоридний стовпчик діаметром 90 мм та висотою 1200 мм. У центрі верхнього торцю розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. За периметром кола угорі виконаний напис “МЕЖОВИЙ ЗНАК”, унизу – “Україна”. Такий межовий знак призначений для закріплення меж земельних ділянок на виключно на ґрунтовому покриві.

Кожний межовий знак має номер, що не повторюється на всій території України, та складається з десяти символів, з яких: перші три – арабські цифри; четвертий – літера українського алфавіту; останні шість – арабські цифри.

Вибір виду межового знака здійснюється власником (користувачем) земельної ділянки з урахуванням місцевих кліматичних та фізико-геологічних умов. Скоріше всього, що обирати будуть виходячи з ціни. Найдешевшими напевне будуть пластикові.

Глибина закладки межового знака при закріпленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ґрунтовій поверхні визначається виконавцем з урахуванням місцевих кліматичних та фізико-геологічних умов і складає від 0,5 до 0,8 м. Межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м. Встановлення межових знаків здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів. У місцях, де встановлення межових знаків може створювати незручності у використанні земель сільськогосподарського призначення, межові знаки закладаються на глибину не менше 0,65 м від поверхні землі (ґрунту).

Межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), які будуть використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо. Якщо ж їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву.

Межові знаки не встановлюються:

Øу спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки. У такому випадку раніше встановлений межовий знак використовується для опису кожної суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок) у складі відповідної документації із землеустрою;

Øу місцях, де їх установка неможлива (у зв’язку зі створенням перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів, на водних об’єктах, при забороні проведення земляних робіт тощо). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;

Øна бажання власника (користувача) – у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Межові знаки можуть додатково прив’язуватися шляхом проведення лінійних промірів до кутів будинків і споруд, центрів люків оглядових колодязів, опор ліній електропередачі й зв’язку.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур’єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. за все це виконавцеві прийдеться платити власнику ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез’явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Межі вкраплених у земельну ділянку інших земельних ділянок встановлюються та закріплюються межовими знаками в тому самому порядку, що і зовнішні межі такої земельної ділянки.

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України ) документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

_____________________________________________________________

Публікація – червень 2010 р.