Міжнародний господарський комерційний арбітраж

Досить часто між підприємствами самих різних форм власності, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, тобто, що мають торговельні й виробничі договірні відносини з іноземними партнерами, виникають суперечки з питань виконання договірних зобов’язань.

Ці суперечки, якщо сторони не можуть самі вирішити проблему, розглядаються в судовому порядку. Найчастіше, ще при укладанні договору, кожна з його сторін намагається внести у договір пункт про розгляд таких суперечок, якщо вони виникнуть, у тій судовій установі, якій ця сторона більше довіряє. А іноді, не заморочуючись, просто пишуть приблизно так: «суперечки розглядаються відповідно до законодавства України» (або Російської Федерації, Молдови, Білорусії, залежно від того, кому – що підходить у конкретному випадку).

І дійсно, суперечки між господарюючими суб’єктами, навіть у тому випадку, коли один з них є іноземним, цілком можуть розглядати національні (арбітражний, господарський, економічний, торговельний) суди, відповідно до національного законодавства своєї країни, якщо інше не передбачено в договорі між сторонами суперечки (за відсутності арбітражної угоди).

При цьому, якщо суперечка розглядається в іноземному державному суді, що у своїй діяльності керується нормами процесуального права відповідної іноземної держави, це як правило, пов’язано зі значними витратами для позивача. Але, набагато більш несприятливими наслідками подібного розгляду суперечки для позивача, який не завжди знає специфіку іноземного правосуддя, можуть, зокрема, стать: невизнання правомірним вибору сторонами контракту того або іншого застосовного права, визнання недійсними тих або інших матеріальних умов договору. У результаті можлива як відмова в розгляді позову, так і відмова в задоволенні позовних вимог, у тому числі, з відповідними втратами сплачених судових зборів.

Нерідко вітчизняні підприємці під час підписання контрактів із закордонними партнерами включають положення про розгляд спорів по міжнародних контрактах в українському державному господарському суді. В умовах, коли в контрагента, проти якого винесене рішення державного арбітражного суду, немає майна в державі, де здійснювався судовий розгляд, виникає проблема виконання зазначеного судового рішення.

Однак, з цього становища є вихід: якщо рішення, винесені в Україні (або, відповідно – в Росії, Білорусії, тощо) в порядку міжнародного комерційного арбітражу, те їх не можливо оскаржити по суті в державних судах, скасувати можливо виключно у вкрай обмеженій кількості випадків. При цьому, згідно з Нью-Йоркською конвенцією про визнання й приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, 1958 р., таке рішення можна виконати більш ніж в 130 країнах світу, у той час, як рішення національних судів однієї держави по комерційних спорах, за відсутності відповідного міжнародного договору, як правило, нездійсненні на території іншої держави. У такій ситуації у позивача залишається спроба досягти бажаного результату тільки, як правило, знову ж через новий розгляд справи по суті в суді відповідної іноземної держави за місцем перебування відповідача або його майна. При цьому значно збільшуються витрати, і що найгірше – час, що зокрема, може призвести до втрати можливості виконання рішення.

Тобто, у будь-яких випадках, зовнішньоторговельні суперечки в багатьох випадках краще вирішувати у міжнародних комерційних арбітражних судах.

Таких судів чимало. У загальному-те, вони наявні майже у кожній державі. Але найбільш відомими у світі є:

• Арбітражний інститут при торговельній палаті Стокгольма (The Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce) у Швеції.

• Лондонський міжнародний арбітражний (третейський) суд (London Court of International Arbitration (LCIA)) у Великобританії.

• Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговельній палаті (ICC International Court of Arbitration).

• Американська арбітражна асоціація (American Arbitration Association).

• Віденський міжнародний арбітражний центр (Vienna International Arbitration Centre) в Австрії.

• Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП Російській Федерації в Москві.

Ну й, звичайно ж, наш український Міжнародний комерційний арбітражний суд при торгово-промисловій палаті України.

Про те, у якому саме міжнародному арбітражному суді будуть розглядатися суперечки між сторонами, найкраще вирішувати вже згаданою арбітражною угодою, яку, можна укласти окремо, але краще включити до основного договору між сторонами, як один з його пунктів.

Найбільш прийнятний варіант такого застереження наступний: «Усі суперечки, розбіжності або вимоги, що виникають із даного договору (угоди) або у зв’язку з ним, у тому числі, які стосуються його виконання, порушень, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, відповідно до його Регламенту». Саме такі формулювання рекомендують самі суди. Зрозуміло, що якщо обрали російський або білоруський, або інший міжнародний комерційний арбітражний суд, то в угоді слід зазначити саме його.

Який міжнародний комерційний арбітраж все ж обрати?

Насамперед, це залежить від складу зовнішньоекономічних партнерів. Якщо контракт укладається, наприклад, між українським і російським підприємствами, то найбільш природним буде вибір міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) одної із цих держав. Можна, звичайно, вибрати й, приміром, Стокгольмський або Віденський суди, але це набагато дорожче, та й Регламент судів «далекого Забугор’я» дуже складний для нашого (українського, російського, білоруського й т.п.) розуміння. Тому, сенс звертатися до цих судів є тільки в тому випадку, якщо контракт істотно зачіпає інтереси одної або обох держав або державних органів і є підстави побоюватися тиску таких державних органів. Ну й, звичайно, якщо вистачить грошей «на Європи»…

При цьому також треба враховувати, що розгляд (як і по більшості господарських справ) може бути досить тривалим і їздити на суд всім його учасникам доведеться неодноразово.

Втім, до переваг МКАС, у тому числі – українського, російського й білоруського, відноситься те, що можна просити суд про призначення одноособового арбітра або арбітра-голови відповідно до Арбітражного регламенту UNCITRAL, можна просити про формування арбітражу із трьох арбітрів із призначенням кожною стороною по одному арбітрові, а вони, у свою чергу, обирають – третього. Можна також просити про вибір місця слухання справи в центральних або територіальних приміщеннях Торгово-промислових палат, та й в інших місцях. Але вартість виїзду складу суду до місця розгляду в судах країн дальнього зарубіжжя і у судах країн колишнього СРСР теж різниться істотно.

Важливою перевагою є конфіденційність вирішення спорів: слухання справ у державних судах здійснюється, як правило, у відкритих засіданнях, їхні рішення можуть бути повністю опубліковані, тоді як у МКАС справи розглядаються в закритих засіданнях, а рішення якщо й публікуються, то без вказівки сторін, що сперечаються, а також інших відомостей, що дозволяють визначити сторони.

Розмір судових зборів у кожному МКАС свій. Приміром, за виконання МКАС при ТПП України функцій компетентного органу по призначенню арбітра, по ухваленню рішення по відводу або по припиненню повноважень арбітра стягується в кожному із цих випадків збір, незалежно від суми позову, у розмірі 1000 доларів США. Збір за організаційне сприяння арбітражному розгляду також обчислюється в доларах США й визначається залежно від ціни позову, характеру й обсягу функцій, прохання про виконання яких заявлене сторонами або складом арбітражу. У всякому разі, розмір збору не може перевищувати шкалу адміністративних видатків, установлену Президією Торгово-промислової палати України по аналогічних справах, розглянутих МКАС. Тобто, від початку не завжди зрозуміло.

У МКАС при ТПП Росії підхід до цього питання значно простіший: можна визначиться заздалегідь за допомогою он-лайн-калькулятора, розміщеного на сайті МКАС при ТПП РФ.

Все це, звичайно, без врахування послуг адвокатів на правову допомогу.

В цілому, розгляд справ в міжнародних комерційних арбітражних судах теж є не дешевим, але вирішення спорів в національних господарських судах, незважаючи на нібито б менші, в багатьох випадках, витрати по судових зборах, часто виявляється набагато дорожчим, в основному через неможливість (або крайню складність) виконання рішень такого суду в іншій країні й необхідності втягуватися в нові суди.

_____________________________________________________________

Публікація – вересень 2013 року