Нові межові знаки

У червні 2010 року на сайті було опубліковано статтю про порядок встановлення і розмітки меж земельних ділянок, який був визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376.

На цей час до цієї, досить ненормальної та корупційної за суттю інструкції, внесені зміни, які, можна сказати, призвели її до норми. Ці зміни внесені Наказом Мінагрополітики України від 03.07.2013 р. № 405, зареєстрованої в Мінюсті України 26.07.2013 р.

Не будемо вдаватися у всі деталі цієї інструкції у новому вигляді, зупинимось на найбільш важливих для громадян.

Насамперед слід зазначити – хто має право здійснювати встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За визначенням інструкції, виконавець – це юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа – підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником. Якщо землевпорядне підприємство не відповідає цим критеріям, воно не має право здійснювати ці роботи і не варто з ним зв’язуватися.

Ще раз нагадуємо, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виключно на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), або технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тепер, безпосередньо – до питання закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Таке закріплення тепер здійснюється у трьох варіантах, і особливо слід підкреслити – на вибір замовника. Це нищезазначені види межових знаків (залишаємо пунктуацію інструкції):

3.1.1. Вид перший – конструкція, яка складається з чотирьох деталей:

– деталь 1 – металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм. У центрі марки розміщений отвір для кріплення за допомогою закладного дюбеля (деталь 2) та стержня фіксуючого (деталь 3). За периметром кола угорі розміщений напис “МЕЖОВИЙ ЗНАК”, унизу – “Україна”. Під отвором нанесений номер межового знака з десяти символів, вище отвору нанесений унікальний ідентифікаційний штрих-код;

– деталь 2 – закладний дюбель довжиною 120 мм з верхньою основою у формі кола діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;

– деталь 3 – стержень фіксуючий червоного кольору довжиною 127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;

– деталь 4 – стовпчик установочний (у розрізі хрестоподібний) висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру.

Такий межовий знак у скомплектованому вигляді призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві. При цьому, у разі закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні стовпчик установочний (деталь 4) може не використовуватись, а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку встановлюється в отвір у твердій поверхні.

3.1.2. Вид другий межового знаку, значно простіший – металева труба діаметром 3-7 см, висотою 80-100 см, з привареною у верхній частині металевою пластиною для написів.

3.1.3. Вид третій, ще більш простий – дерев’яний стовп діаметром не менше 10 см, висотою не менше 100 см, з хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15х15 см і висотою 20 см, у верхній частині стовпа робиться виріз для написів.

Кожний межовий знак має номер, що складається з чотирнадцяти символів, які розділяються між собою пунктиром за такою структурою ХХХХ.ХХ-ХХХ-ХХХХХ:

– перші шість – арабські цифри, що визначають рік та місяць встановлення межових знаків;

– другі три – арабські цифри, які відображають номер кадастрового кварталу;

– останні п’ять – арабські цифри, що визначають порядковий номер межового знака відповідно до документації із землеустрою.

Закладка межового знака другого чи третього виду при закріпленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ґрунтовій поверхні здійснюється на глибину не менше 70 см. Для забезпечення зберігання на місцевості межового знака другого чи третього виду виконавець окопує його у вигляді круглої канави і над центром насипається курган.

У поворотних точках меж земельних ділянок, де є лінійні об’єкти: споруди опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв’язку, такі поворотні точки меж земельної ділянки позначаються фарбою, що не змивається, на металевих табличках, які кріпляться безпосередньо на спорудах опорних конструкцій (опорах, стояках опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв’язку. Також на вказаних табличках зазначаються розмір земельної ділянки із відповідними розмірами та площею, у тому числі контури базової проекції опори (стояків опор) та зони обмежень (відстань захисту від межі контуру базової проекції опори до межі земельної ділянки згідно з ДБН В.2.5-16-99).

Організацію постачання межових знаків першого виду територіальним органам Держземагентства України забезпечує визначене Держземагентством України на конкурсних засадах державне підприємство, що належить до сфери його управління. А межові знаки другого та третього видів виготовляються замовниками або виконавцями самостійно.

_________________________________________________

Публікація – жовтень 2013 року