Лют
19
Про проект нового КПК
Як вже напевне відомо більшості відвідувачів сайту, Верховна Рада України 9 лютого 2012 року прийняла за основу проект нового Кримінального процесуального кодексу України (проект можна скачати . Цікавою є і сама Постанова Верховної Ради щодо прийняття цього проекту.
Різні речники, які просували через СМІ проект у свідомість українців, як такий, що є великою благодаттю, клялися що він пройшов всі узгодження, відповідає Конституції, Європейським нормам та т.п. Але навіть зі змісту Постанови майже цілком підконтрольної владі Верховної Ради явно видно, що проект є зовсім не таким гарним, як його розмалобовують.
Зокрема, Верховна Рада, приймаючи проект за основу, доручила Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Комітет ЗЗПД) утворити робочу групу з підготовки проекту Кримінального процесуального кодексу України до розгляду у другому читанні, з включенням до її складу представників інших профільних комітетів Верховної Ради України, фахівців від Адміністрації Президента України, судової та правоохоронної систем, наукових установ, доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та пропозицій щодо приведення положень проекту Кримінального процесуального кодексу України у відповідність із нормами Конституції України, міжнародними зобов’язаннями України, що містяться у міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини. Саме по собі це говорить, що проект геть не готовий, адже все це було потрібно робити ще до подання до Верховної Ради.
Окремо Верховна Рада потурбувалася за окремі категорії осіб: Комітетові ЗЗПД доручено визначити порядок притягнення до кримінальної відповідальності, арешту та затримання окремих категорій осіб відповідно до статей 80 та 126 Конституції України та врахувати, що положення статті 208 проекту Кримінального процесуального кодексу України щодо затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та глави 37 стосовно визначення особливого порядку кримінального провадження щодо певної категорії осіб потребують доопрацювання з урахуванням вимог статей 80 та 105 Конституції України. Це “народні” обранці потурбувалися за себе любимих – адже йдеться про депутатську і президентську недоторканість, та й ще про недоторканість суддів.
Також Верховна Рада доручила Комітетові ЗЗПД визначити повноваження Верховного Суду України відповідно до положень – як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції.
Доручено також:
забезпечити дотримання принципу рівних можливостей сторін у кримінальному процесі відповідно до вимог статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо збору та використання доказової бази стороною захисту, яка може ініціювати проведення процесуальних дій, але задоволення відповідного клопотання залишено на розсуд сторони обвинувачення;
визначити процесуальні повноваження прокурора відповідно до положень статті 121 Конституції України, зокрема в частині підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
визначити повноваження Служби безпеки України у кримінальному процесі відповідно до міжнародних зобов’язань України щодо функцій та ролі спеціальної служби;
врахувати шляхом зазначення у нормах проекту положень щодо сформування системи досудового слідства на базі Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
Постає питання: як так міг бути проект доброзичливо узгоджений Європейськими інституціями, якщо він навіть нашій Конституції не відповідає? Скоріш за все українська влада не стільки мала намір створити дійсно людську систему правосуддя, скільки зробити перед Європою вигляд такої діяльності. Та подивимось – що буде далі у кінцевому результаті?