Апеляційне оскарження ухвал про відмову у видачі дублікатів виконавчих листів

Напевне, не погрішу від істини, якщо зауважу, що питання виконання судових рішень має для суспільства не менш важливе значення, ніж законність і справедливість самих судових рішень. Адже що толку від рішення суду, яким би воно не було справедливим, якщо воно не виконується? І нащо взагалі потрібні цивільне, адміністративне і господарське судочинство, якщо рішення судів – пустий дзвін? А на жаль, дуже значна частина рішень судів не виконується і в цьому пряма вина держави, яка до цього часу не здатна створити ефективну виконавчу систему.

Але ця стаття стосується лише одного і досить вузького питання з безлічі виконавчих проблем: отримання дублікатів виконавчих листів. Потреба у дублікатах виникає, як правило, у разі втрати виконавчого листа. Втрати його може стягувач, а може загубити і виконавча служба, він може пропасти під час пересилки поштою. Варіантів багато.

Відповідно до частини першої статті 370 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК), у разі втрати виконавчого документа суд, який видав виконавчий лист, за наслідками розгляду заяви стягувача або подання державного виконавця у судовому засіданні має право постановити ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу. Зрозуміло, що суд може постановити і ухвалу про відмову у видачі такого дублікату.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до п. 18 частини 1 статті 293 ЦПК, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо видачі дубліката виконавчого листа. Але, як не дивно, можливість оскарження ухвали про відмову у видачі дубліката законом не передбачена. Відсутність у зазначеній нормі закону права на можливість оскарження заявником – стягувачем такої ухвали призводить до того, що апеляційні суди відмовляють у розгляді таких апеляцій. Це при тому, що найбільш заінтересованою особою у результатах цього провадження є заявник, тобто стягувач. Безумовно, позбавлення стягувача права оскаржити відмову у видачі дубліката виконавчого листа спричиняє порушення його законних прав та інтересів, які раніше захистив суд. Відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. Такі дива нашого цивільно-процесуального законодавства.

Але 27.01.2010 року Конституційний Суд України (КСУ) виніс Рішення № 3-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка В.Г., яким постановив, що “В аспекті конституційного звернення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали суду щодо видачі дубліката виконавчого листа у взаємозв’язку з положенням пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа, так і про відмову у його видачі”.

При цьому КСУ послався на те, що право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції є складовою права кожного на звернення до суду.

Розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції, КСУ дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження. Виходячи із системного аналізу положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК ухвали про відмову у видачі дубліката виконавчого листа підлягають апеляційному оскарженню.

При тлумаченні пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК КСУ виходить з того, що видача дубліката виконавчого листа включає в себе як видачу, так і відмову у його видачі, оскільки ці поняття взаємопов’язані і стосуються одного й того ж виконавчого документа, який є тотожним за змістом і юридичною силою з оригіналом та породжує однакові правові наслідки. Судовий порядок видачі дубліката та апеляційне оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є гарантією права кожного на судовий захист, стабільності та законності у виконанні судових рішень. Отже, положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК у взаємозв’язку з положенням пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу, так і про відмову у видачі дубліката виконавчого листа.

Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.