ВАСУ про позови по соціальних виплатах

Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) роз’яснив деякі питання, пов’язані з застосуванням Рішення Конституційного Суду України (КСУ) від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” (лист ВАСУ вiд 13.10.2010 № 1425/11/13-10). Лист видано у зв’язку з численними зверненнями судів, які після Рішення КСУ попали у страшний колапс разом з громадянами, які зверталися до судів з цивільними позовами про стягнення недоплачених державними органами сум соціальних допомог.

На жаль ВАСУ дав відповіді далеко не на всі питання але тепер хоча б щось стає зрозумілим.

За роз’ясненням ВАСУ, із 9 вересня 2010 року відновлено дію положення пункту 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання:

§ пенсійних виплат,

§ соціальних виплат непрацездатним громадянам,

§ виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням,

§ інших соціальних виплат, доплат,

§ соціальних послуг,

§ допомоги,

§ захисту,

§ пільг

підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, з 9 вересня 2010 року розгляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів. При цьому слід ураховувати, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 183-2 КАС у справах цієї категорії застосовується скорочене провадження.

Крім вже зазначених загальних моментів, ВАСУ у своєму листі зробив наголос на питання дотримання строків звернення до адміністративного суду, вказав судам, що у відповідності до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення, встановленого КАС або іншими законами. При цьому, частиною другою статті 99 КАС визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тут слід зазначити, що ВАСУ геть проігнорував у цьому своєму роз’ясненні норму частини четвертої ст. 99 КАС, згідно з якою, у тих випадках, коли законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги.

Крім того, ВАСУ звертає увагу судів, що відповідно до частини першої статті 100 КАС, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

ВАСУ вказує, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду. При цьому судам необхідно враховувати, що предметом позову в цій категорії справ є дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, пов’язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір. Тобто можливі випадки, коли в частині вимог позовну заяву слід залишати без розгляду (частина перша статті 100 КАС), а в іншій частині – відкривати провадження у справі.

Якщо провадження у справі було помилково відкрито за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося, і про пропуск строку стало відомо у ході розгляду справи, суд перевіряє поважність причин пропуску строку на звернення до суду і в разі визнання їх неповажними залишає адміністративний позов без розгляду (повністю або частково).

ВАСУ також вказав апеляційним адміністративним судам, що при розгляді апеляційних скарг у справах, пов’язаних із соціальними виплатами, необхідно перевіряти законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність поважних причин для поновлення строків на звернення до адміністративного суду в разі подання заперечень на ухвалу про поновлення строку звернення до суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції повинен перевіряти висновки місцевих судів про наявність поважних причин пропуску звернення до суду, які були зроблені після відкриття провадження у справі за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося.

Якщо апеляційним адміністративним судом буде встановлено необґрунтованість висновків місцевого суду про наявність поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду, апеляційний адміністративний суд повинен скасувати постанову суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду.

Тобто, з цих вказівок ВАСУ можна зробити висновок, що судовій владі дано вказівку поменше продовжувати строки звернення до адмінсуду по позовах щодо соціальних виплат. Виконавча влада буде продовжувати дурити народ і ретельніше економити на обдуреному народові народні гроші.

Все ж таки ВАСУ зазначив, що при перевірці дотримання позивачами строків звернення до адмінсуду, слід ураховувати, що звернення особи до 9 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом, яка не була розглянута у зв’язку з ухваленням КСУ Рішення від 9.09.2010 р., є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, ті хто все таки подав позов до 9 вересня – виграв по строках.

Хоча слід зауважити, що це ще не кінець, адже своє важке і, як правило – не дуже зрозуміле, слово не сказала з цього приводу Верховна Рада, яка чомусь вважається народним представницьким органом.