Зразок виступу в дебатах по трудовій справі

Зразок виступу в дебатах в цивільній (трудовій) справі на представництво інтересів відповідача – фізичної особи. Одни співвласники намагалися будь яким шляхом “втопити” інших співвласників майна, ініціюючи різноманітні кримінальні, господарські, адміністративні і цивільні справи. В цій справі у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції по результатах розгляду було відмовлено, апеляційна і касаційна інстанції залишили рішення суду в силі.

Зразок містить посилання на нормативні акти, які в загальній юридичній практиці використовуються досить рідко. Прізвища і назви підприємств в тексті змінено.

Зміст виступу: Н-ським райсудом завершено розгляд цивільної справи за позовом ТОВ “Мармур” до Павлюк про відшкодування матеріальної шкоди. Сторона відповідача рахує поданий позов безпідставним а заявлені позовні вимоги – такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до позову і доданих до нього матеріалів, позивачеві нібито завдано матеріальну шкоду внаслідок укладання між ТОВ “ІНГА” і ТОВ “Мармур” господарського договору про спільну діяльність щодо видобування корисних копалин (а.с. 4-7), який згодом за позовом Н-ської МДПІ було розірвано за рішенням Господарського суду Ч-ої області (а.с. 8-10). Позов подано позивачем з посиланням на норми КЗпП України, тобто – як до свого працівника, адже КЗпП не регулює відносини роботодавців з сторонніми особами.

Як рахує сторона відповідачки, позивач в позові намагається ввести суд в оману, безпідставно посилаючись на те, що відповідачка уклала договір про спільну діяльність використовуючи своє службове становище в якості заступника директора ТОВ “Мармур”, адже жоден з наданих позивачами до справи документів не свідчить про будь-яку участь в укладанні договору відповідачки в якості посадової особи ТОВ “Мармур”. Вона його укладала виключно – як посадова особа ТОВ “ІНГА”. При цьому, з боку ТОВ “Мармур” договір підписував вищестоящий керівник – директор Чернов. Той факт, що відповідачка одночасно працювала в ТОВ “Мармур”, а також будь-які її родинні зв‘язки з іншими керівниками ТОВ “Мармур” в даному випадку значення не мають. Як би був встановлений факт використання відповідачкою свого службового становища і родинних зв‘язків, то слідство мало би притягнути Павлюк до кримінальної відповідальності не за ненавмисний злочин, яким є службова недбалість, а за навмисний злочин – зловживання службовим становищем. Досудове слідство вивчало наявність в діях відповідачки цього складу злочину і кримінальна справа відносно неї по ст. 364 КК Укр. була закрита (арк. 519, т. 3-го кримінальної справи), при чому з формулюванням: що “директор ТОВ “ІНГА” Павлюк помилково вважала, що діє в правовому полі держави і законодавства не порушує…”. В той самий час, матеріали справи свідчать про підписання договору з боку ТОВ “Мармур” директором цього підприємства, тобто позивача – Черновим (а.с. 4-7).Навіть ці обставини є достатнім доказом, того, що Павлюк не використовувала при підписанні договору про спільну діяльність свого службового становища, як працівника позивача і не діяла при підписанні договору як працівник позивача.

Матеріали кримінальної справи свідчать про те, що Павлюк О.В. притягнуто до кримінальної відповідальності за халатні дії, і не як працівниці ТОВ “Мармур”, а як директора ТОВ “ІНГА”. Про це свідчить як постанова про притягнення Павлюк О.В. в якості обвинуваченої (арк. 525-526, т. 3-го кримінальної справи), так і Постанова суду про звільнення Павлюк від кримінальної відповідальності в зв’язку з амністією (а.с. 54). В обох документах більш ніж чітко зазначено, що Павлюк О.В. притягується до відповідальності за те, що “… діючи від імені ТОВ “ІНГА” уклала договір…“В Рішенні Господарського суду, на яке також безпідставно посилається позивач (а.с. 8-10), теж взагалі не йдеться про те, що Павлюк О.В. завдала яку-небудь шкоду, діючи як працівник позивача.

Позивач не надав суду жодного доказу наявності порушення з боку відповідачки своїх посадових обов’язків заступника директора ТОВ “Мармур” при підписанні договору про спільну діяльність. Позивач взагалі не надав суду конкретно визначені посадові обов’язки Павлюк. Позивач надав суду лише трудовий контракт, якій був укладений між ТОВ “Мармур” і відповідачкою. Вньому є лише загальна, розпливчаста фраза,що Павлюк, як заступник директора ТОВ “Мармур”, має “дбати проприбуток підприємства”. Яким чином Павлюк мала дбати про прибуток підприємства, про розміри прибутку, як визначити чи то Павлюк дбала, чи то не дбала про прибуток в контракті нічого не зазначено. І це природно, адже це можна було би визначити з її посадових обов’язків, на які посилається трудовий контракт, але позивач не надав суду самі посадові обов’язки. Більш того, позивач не надав суду ні яких доказів, що внаслідок дій відповідачки при підписанні договору про спільну діяльність недоотримало конкретно визначений прибуток, взагалі не надав суду розрахунку недоотриманого прибутку. До того ж, як вже зазначалося, Павлюк підписувала договір про спільну діяльність виключно як директор ТОВ “ІНГА” і підписання не було пов’язано з її посадовими обов’язками заступника директора позивача: позивач не надав суду жодного доказу, що відповідачка в момент підписання договору діяла, як працівник позивача. Більш того, позивач навіть не навів доказів, що до власних посадових обов’язків відповідачки входив контроль за порядком підписання договорів і тим більше – контроль за вищестоящими керівниками при підписанні договорів. Та таких обов‘язків – по контролю за вищестоящим керівництвом ніколи і не буває.

Позивач, подавши трудовий контракт між Павлюк і ТОВ “Мармур”, також посилався на фразу про матеріальну відповідальність відповідачки. Але контрактом передбачена матеріальна відповідальність виключно за збереження матеріальних цінностей, які їй були довірені. Ні яких матеріальних цінностей, що пов’язані з предметом спору, Павлюк в якості заступника директора ТОВ “Мармур” на збере6ження від позивача не отримувала і не втрачала.

Таким чином, жодного причинного зв‘язку між виконанням, або невиконаннямПавлюк О.В. своїх трудових обов’язків в ТОВ “Мармур” і стягненням з ТОВ “Мармур” за рішенням суду грошових коштів не має.

Окремо слід зазначити про надану позивачем до справи виписку з Наказу Мінпраці № 24 від 16.02.1998 р. (а.с. 35). Цей документ не має жодного відношення до суті справи, до позовних вимог і до відповідачки, але він наданий і потребує оцінки. Ця виписка стосується на посади заступника директора по економіці, а виключно посади директора, що чітко видко з розділу “Завдання…”

Але не має значення – кого саме стосується надана позивачем виписка, адже цим наказом затверджено довідник кваліфікаційних характеристик професій і посад, виданий Міністерством, як то зазначено в самому наказі, на підставі Законів України “Про вищу освіту” та “Про професійно-технічну освіту”. Навіть з цього зрозуміло, що цей довідник не є керівним документом щодо виробничої діяльності. До того ж, наказ № 24 від 1998 р., виписка з якого надана суду позивачем втратив силу у відповідності до Наказу Мінпраці і соцполітики від 29 грудня 2004 року N 336.Як те зазначено у п. 1 розділу “Загальні положення” нового довідника, затвердженого наказом № 336 від 2004 р., “Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад“. Речення “кваліфікаційних вимог” означає саме вимоги до кваліфікації працівника, а не щось інше, як те намагається довести позивач, посилаючись на цей документ. Цей довідник навчає, роз’яснює керівникам, що має знати, уміти працівник, навчає як складати, розробляти посадові інструкції для працівників, може слугувати основою для розроблення посадових інструкцій. В будь-якому разі не сам довідник є посадовою інструкцією, а такою може бути лише розроблена на його основі посадова інструкція, з якою працівник (посадова особа) має бути ознайомлений. Таким чином, посилання позивачів у доповненнях до позовній заяви (а.с. 36) на цей довідник є безпідставними.

Крім того, слід підкреслити, що Павлюк була притягнута і звільнена від кримінальної відповідальності не за шкоду, яку нібито було нанесено позивачеві, а за шкоду, що була нанесена інтересам держави. ТОВ “Мармур” заяву до кримінальної справи про визнання потерпілим від злочину не подавало і потерпілим в кримінальній справі визнано не було. При цьому ТОВ “Мармур” і не могло бути визнаним в цій справі потерпілим, адже шкода по кримінальній справі була нанесена інтересам держави, а жодного факту нанесення шкоди інтересам ТОВ “Мармур” внаслідок дій відповідачки досудове слідство і суд не встановили.

З огляду на зазначені обставини взагалі є безпідставним посилання позивача на докази про притягнення Павлюк О.В. до кримінальної відповідальності, в т.ч. – на Постанову Н-ського райсуду про закриття кримінальної справи (а.с. 54).

Всі ці доводи я мусив зазначити для того, щоб надати оцінку доводам позивачів і виключно для цього, адже позов взагалі заявлено безпідставно. Всі ці позовні вимоги могли бути заявлені позивачем виключно при наявності нанесеної підприємству матеріальної шкоди. Натомість, як товстановлено зазначеним Рішенням Господарського суду (а.с. 8-10), мали місце спільні незаконні дії обох господарських товариств, якими завдано матеріальну шкоду інтересам держави і постановлено стягнути з обох підприємств в доход держави кошти, які були незаконно отримані цими обома підприємствами внаслідок спільної незаконної господарської діяльності. При чому, Рішенням Господарського суду, що вступило в законну силу, було встановлено наявність незаконних намірів обох договірних сторін, в тому числі – позивача.

Не можуть підлягати відшкодуванню будь-якому підприємству кошти, які стягнуті в дохід держави як такі, що незаконно отримані, як безпідставно набуте майно (глава 83 ЦК України). Це взагалі не є шкода підприємству, адже підприємство незаконно отримало кошти, потім держава, поновлюючи законність, у відповідності до ч. 1 ст. 208 ГПК Укр. вилучило ці кошти. В даному випадку позивач ТОВ “Мармур” просто позбулося незаконно отриманих (безпідставно набутих) коштів і ці кошти не підлягають відшкодуванню не за яких обставин і ні з кого.Позивач просто намагається таким чином повернути собі незаконні прибутки, що є неприпустимим.

Спірним залишається питання відшкодування Товариству “Мармур” коштів за електроенергію, що була використана під час виконання обома сторонами договору про спільну діяльність. Але враховуючи навмисні незаконні дії обох сторін – ТОВ “ІНГА” і ТОВ “Мармур”, матеріальна відповідальність щодо витрат електроенергії має бути розподілена порівну між сторонами договору. Але це питання господарських взаємовідносин між двома підприємствами (ст. 1172 ЦК України) і у відповідності до ст. 1 і ч. 1 ст. 12 ГПК України має вирішуватися виключно Господарським судом, до підсудності якого воно відноситься. А вже після рішення Господарського суду, обидва підприємства мають право звернутися до своїх працівників (відповідно – до Чернова і Павлюк) у регресному порядку, як то передбаченост. 1191 ЦК Укр.

Оскільки позовні вимоги є безпідставними, у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено і провадження в справі за позовом ТОВ “Мармур” до Павлюк О.В. підлягає закриттю. В зв’язку з зазначенимиобставинами, керуючись ст.ст. 27, 38, 44, 213, 214 ЦПК України, прошу: у задоволенні позовних вимог ТОВ “Мармур” до Павлюк Ольги Вікторівни відмовити, провадження в цивільній справі за позовом ТОВ “Мармур” закрити.

Представник відповідачаКучерявий О.П.

______________________________________________________________

Публикация – январь 2010 г.