А Д В О К А Т
Кучерявый Олег Петрович

полный комплекс юридических услуг, защита интересов граждан и юридических лиц

Июн

15

Представництво з господарською діяльністю і ТОВ

Автор: Advocat

Останнім часом все частіше виникають питання, що стосуються змін в порядку діяльності в Україні іноземних суб’єктів господарювання. При цьому, таким суб’єктам подекуди дуже важко зрозуміти різницю між різними формами господарювання в Україні. Тому виникла необхідність пояснити зацікавленим особам різницю між такими формами, як представництво іноземного суб’єкта з господарською діяльністю і одним з найбільш розповсюджених видів господарських товариств — товариством з обмеженою відповідальністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю до цього часу могла досягати 10 осіб, але відповідно до змін, внесених у частину другу статті 50 Закону України «Про господарські товариства» (зміни внесені законом 12 травня 2011 року N 3326-VI), тепер максимальна кількість учасників ТОВ може досягати 100 осіб.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів до статутного фонду товариства. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Різниця між Представництвом з господарською діяльністю (надалі – Представництво) і господарським товариством з обмеженою відповідальністю (надалі – ТОВ) полягає в тому, що:

1. ТОВ виступає у всіх правовідносинах від свого імені, а Представництво – виключно від імені компанії;

2. ТОВ є юридичною особою і є резидентом України. Представництво не є юридичною особою і не є резидентом України;

3. ТОВ для реєстрації зобов’язано провести установчі збори засновників (може бути і один засновник), внести кошти в статутний фонд в розмірі одної мінімальної зарплатні, зареєструвати Статут, згодом постійно слідкувати за його відповідністю законодавчим змінам, у разі необхідності (або внутрішніх змін) перереєстровувати Статут.

Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, ТОВ зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів ТОВ стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, ТОВ підлягає ліквідації. Зменшення статутного капіталу ТОВ допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов’язань ТОВ та відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу ТОВ допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом ТОВ.

4. Представництво не зобов’язано мати статут і реєструвати його, не зобов’язано створювати статутний фонд;

5. ТОВ є власником майна, яке передано йому засновниками (учасниками), а також власником доходів, отриманих від господарської діяльності, іншого майна, набутого товариством в ході господарської діяльності. Учасники ТОВ мають право на отримання дивідендів від діяльності ТОВ, відповідно до рішення загальних зборів учасників. Представництво не є власником майна і доходів від господарської діяльності, таким власником є компанія;

6. Представництво управляється виключно рішеннями іноземної компанії, не зобов’язано проводити установчі збори, протокольно вирішувати організаційні та комерційні питання. ТОВ управляється рішеннями загальних зборів учасників товариства і рішеннями керівників (виконавчого органу), що призначені зборами, в межах повноважень, визначених Статутом. Окремі повноваження відносяться виключно до компетенції загальних зборів учасників, або якщо учасник один – то його рішення;

7. ТОВ може засновувати нові товариства, при цьому, якщо в ТОВ один засновник, таке ТОВ не може виступити єдиним засновником нового ТОВ. Представництво самостійно не може засновувати нові товариства, це може здійснювати компанія, або Представництво за дорученням і в інтересах компанії;

8. ТОВ може мати відокремлену філію, Представництво такої особистої філії мати не може, це може бути лише ще одна філія компанії;

9. учасники ТОВ не відповідають за зобов’язаннями ТОВ і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю ТОВ в межах своїх внесків до статутного фонду і інших вкладів. ТОВ не відповідає за зобов’язаннями учасників. Представництво, в окремих випадках може відповідати за зобов’язаннями компанії, компанія несе відповідальність за діяльність і зобов’язання Представництва;

10. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), зобов’язані утримувати податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів від безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань, оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України (далі – ПК).

Резидент або постійне представництво нерезидента несуть відповідальність за повне та своєчасне нарахування та внесення до бюджету податків, утриманих під час виплати нерезиденту доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними) цінними паперами. Центральний орган державної податкової служби встановлює порядок надання резидентами або постійними представництвами нерезидента розрахунку податкових зобов’язань нерезидентів та звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків, встановлених цим пунктом.

Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, продані або розміщені нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів — нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані державою або до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі Національного банку України, або за кредити (позики), які отримані суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями.

Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб’єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми, що перераховуються.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва. У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається органом державної податкової служби як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента (в тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що проводять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в органах державної податкової служби як платники податку.

Є і деякі інші відмінності, пов’язані з системою оподаткування, які ми напевне розглянемо в інших матеріалах.



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *