СБУ переслідує небіжчиків

Керівник СБУ В.Наливайченко в ефірі “5-го каналу” назвав прізвища трьох головних організаторів Голодомору. Це: Косіор С.В. (з 1928 р. генеральний (перший) секретар ЦК КП(б) УРСР), Постишев П.П. (з 1926 р. секретар ЦК КП(б) УРСР; в 1930-1933 р. – секретар ЦК ВКП(б), потім знову секретар ЦК КП(б) УРСР) і Чубарь В.Я. (в 1923 – 1934 роках голова СНК УРСР). СБУ також повідомила про готовність звинуватити в організації Голодомору 136-ти особам.

Сама по собі така заява в наш час була б рядовою подією, але цікаво, що вона зроблена за результатами досудового слідства, проведеного СБУ в рамках кримінальної справи. При цьому, В.Наливайченко повідомив, що по законодавству необхідно довести провину організаторів Голодомору в суді.

Будь-якому юристу зрозуміло, що таке розслідування не має ніякого юридичного сенсу. Жодного з потенційних “обвинувачуваних” немає в живих. На кого збирається передавати до суду кримінальну справу пан Наливайченко?
Більш того, дане розслідування по кримінальній справі – незаконне. Кримінально-процесуальний кодекс України прямо вказує: кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі необхідно для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами (п. 8 частини 1-ой статті 6 КПК). При цьому, слова “відносно інших осіб”, стосуються живих, а не чергових небіжчиків.
Правда, пан Наливайченко нібито хоче створити в Україні прецедент, який дозволив би виносити вироки відносно померлих в справах про злочини проти людяності. Але це все порожні міркування. По-перше, стаття про геноцид внесена в закон в 90-х роках, а закон зворотної сили не має. Це основний постулат кримінального права. До того ж, яка різниця – який то злочин? Судити не має кого! Тому, ніякого подібного прецеденту не буде й бути не може.
І навіть, якщо СБУ “тупо” надішле справу до прокуратури, щоб та відправила до суду, то там у прокуратурі вона і буде лежати. А якщо і прокуратура відправить в суд, то суд зобов’язаний її закрити за тою ст. 8 КПК прямо в попередньому судовому розгляді, не розглядаючи по суті.
Тобто, ця кримінальна справа – чергова дуже дорога “мильна бульбашка”?
Я не проти встановлення історичної правди. Але цим повинні займатися вчені, а не слідчі. До того ж, слідчих на цю “війну з небіжчиками” відривають від більш важливих і насущних справ, а на саме розслідування витрачають сотні тисяч гривень – грошей платників податків.
Для чого? Що б Президентові черговий раз догодити? Чи комуністів у черговий раз клюнути? Чи не дорогі задоволення?