Куди рухається Україна?

Всі ми (хто більше, а хто – менше) чекаємо на податковий кодекс. Більшість розуміє, що далі з таким податковим законодавством і з такою фіскальною політикою держави жити не можна. Але при цьому ніхто не хотів би, що б ця мерзотна, не зрозуміла більшості населення система стала ще більш уродливою. На жаль, всі тенденції руху нашої держави в цьому напрямку проглядаються чим далі, тим чіткіше.

Для того, що б зрозуміти – куди ми рухаємося, досить вивчити новий закон “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (щоправда, зрозуміти його не легко, навіть юристам). Не будемо поки вдаватися в деталі цього закону, однією фразою помічу, що він законодавчо зобов’язує ледве не більшість населення України (фінансисти, економісти, юристи, приватні підприємці, керівники й значне число працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності та ін.) ставати “стукачами”, тобто доносити один на одного, покладає на цілі категорії зайнятого населення функції і обов’язки правоохоронних органів і одночасно всіх ставить у положення, при якому при бажанні кожного з таких категорій населення ні за що, ні про що можна притягнути до досить значної адміністративної або навіть до кримінальної відповідальності. Тобто, Україна перетворюється в поліцейську державу, у повному сенсі цих слів, при чому все це робиться під впливом і тиском західних “дбайливців” про права людини.

Я сподіваюся, що вже не так багато залишилося в Україні наївних людей, які вірять казкам про реальну демократичність західних держав і про те, що там тільки й думають, що про права людини. Все це – казки для …

При цьому всьому, будучи скоріше атеїстом, чим віруючою людиною, я усе більше дивуюся тому, наскільки цілеспрямовано й прямолінійно наш світ, а з ним і Україна, рухається по шляху, якій передрікають святі писання. Тому, я вирішив на цьому сайті опублікувати статті релігійно-юридичного характеру, написані різними авторами, та які стосуються таких питань, як, наприклад, ідентифікаційні номери, біометричні паспорти для виїзду за кордон і т.п. Першою буде публікація не статті, а звернення Предстоятеля Української Православної Церкви (МП) Митрополита Володимира до керівництва нашої держави. Публікація дається відповідно до тексту, викладеному на сайті Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Далі – без коментарів…

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ ЯНУКОВИЧУ В.Ф.

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРУ УКРАЇНИ АЗАРОВУ М.Я.

ГОЛОВІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЛИТВИНУ В.М.

КЕРІВНИКАМ ДЕПУТАТСЬКИХ ФРАКЦІЙ

НАРОДНИМ ДЕПУТАТАМ УКРАЇНИ

Шановний Вікторе Федоровичу!

Шановний Миколо Яновичу!

Шановний Володимире Михайловичу!

Шановні народні депутати України!

У зв’язку з обговоренням Верховною Радою України проекту Податкового кодексу України, внесеного на її розгляд суб’єктами законодавчої ініціативи – народними депутатами України Катеринчуком М.Д., Кармазіним Ю.А., Ляпіною К.М., Королевською Н.Ю., Матвієнком А.С., Тарасюком Б.І., Матриненком М.В., Стретовичем В.М., хочу ще раз оголосити позицію Української Православної Церкви відносно даного законопроекту в частині ідентифікаційних номерів.

Питання персональних реєстраційних номерів вже не раз було предметом детального обговорення на засіданнях Священного Синоду Української Православної Церкви. Ми піддержуємо як старання законодавчих органів, щоб закони України відповідали європейським та міжнародним нормам, так і розумні міри світової спільноти направлені на приборкання тероризму, який з початком третього тисячоліття переріс з локального явища до загальнолюдської загрози. В той же час хочеться підкреслити, що закони демократичної держави мають служити людині, захищати її права та свободу, а засоби боротьби з міжнародним тероризмом мають бути адекватними виникаючій загрозі. Не можна допустити, щоб будь які причини послужили знищенням найвищої гідності людини – її свободи. Історія свідчить про хибність ідеології, що ціль виправдовує засоби. Тому Церква, відстоюючи права людини, з розумінням відноситься до тої частини віруючих, які відмовляються від прийняття чи не приймають ідентифікаційних номерів.

Впроваджуючи кодифікацію людей з моменту народження та єдиний уніфікований документ особистості – електронну картку, держава фактично санкціонує електронне стеження та тотальний контроль в усіх сферах життя людини. Ніхто не може гарантувати, що електронна система контролю над людиною та повна залежність людини від неї, не буде використовуватись для впливу на людину з метою духовного, ідеологічного, політичного та економічного її маніпулювання.

За таких обставин людина втрачає Богом даровану свободу. Оскільки проект Податкового кодексу України розроблений відповідно до міжнародних не тільки стандартів, але й вимог, які передбачають передачу інформацію особистого характеру іншим державам та міжнародним організаціям, то може статися таке, що не тільки кожна людина втратить особисту свободу, але і наша держава свою незалежність.

Про виникнення такого тоталітаризму Церква застерігала і застерігає та просить:

1) Врахувати волевиявлення віруючого народу, яке висловлене в рішеннях Священного Синоду Української Православної Церкви від 19.05.1998р. та від 29.12.2003р. та на цій основі забезпечити реалізацію конституційних прав і свобод громадян, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера шляхом внесення до проекту Податкового кодексу України законодавчих приписів, які б передбачали альтернативну форму обліку платників податків (наприклад: за паспортними даними), а також передбачали можливість громадян здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;

2) Зобов’язати Державну податкову адміністрацію України в особі її місцевих податкових інспекцій вносити на підставі заяв громадян відмітки в паспорт щодо можливості здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а також анулювати ідентифікаційні номери громадян, які відмовились від них.

З повагою, † Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви.