Нове законодавство щодо домашнього насильства і статевих злочинів

У зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року № 2227-VІІІ до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України внесені зміни, які відповідно до розділу ІІ цього Закону, набирають чинності через рік з дня його опублікування (тобто 11 січня 2019 року), крім підпункту 3 пункту 1 розділу I цього Закону (щодо статті 67 КК), який набрав чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону (тобто 12 січня 2018 року).

Ухвалені зміни, серед іншого, стосуються криміналізації: домашнього насильства (ст. 126-1 КК України), примушування до шлюбу (ст. 151-2 КК України), а також кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів або обмежувальних приписів та непроходження програми для кривдників (ст. 390-1 КК України).

Так, з набранням чинності вищевказаних змін, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи каратиметься громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 2 років.

До 11 січня 2019 року за домашнє насильство була передбачена лише адміністративна відповідальність за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено покарання у вигляді штрафу від 170 грн до 340 грн або громадських робіт на строк 30-40 годин, або адміністративного арешту на строк до 7 діб. Повторне вчинення домашнього насильства протягом року вже загрожує штрафом від 340 до 680 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин, або адміністративним арештом на строк до 15 діб.

В новій редакції викладено: статтю 134 Кримінального кодексу України «Незаконне проведення аборту або стерилізації», статтю 152 «Зґвалтування» та статтю 153 «Сексуальне насильство» (закріплено оновлений підхід до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, запроваджуючи концепцію «добровільної згоди» та факт «проникнення», як розмежування між зґвалтуванням та іншими формами сексуального насильства).

Кримінальний кодекс України доповнено розділом XIII-І «Обмежувальні заходи». В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, коли домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

У Кримінальному процесуальному кодексі України 11 січня 2019 року набувають чинності зміни, що стосуються:

• доповнення переліку документів, які можуть бути тимчасово вилученими у межах заходу забезпечення кримінального провадження – тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом: документи, які посвідчують право на володіння та носіння зброї;
• закріплення переліку обмежувальних заходів, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні слідчого, прокурора про обрання запобіжного заходу в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством;
• уточнення, що підставою для закриття кримінального провадження, пов’язаного з домашнім насильством, не може бути відмова потерпілого, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
• обмеження ініціювання угод про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних з домашнім насильством.
• уточнення правил провадження у формі приватного обвинувачення, а саме: до кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється таке провадження, віднесено домашнє насильство, незаконний аборт або стерилізація, примушування до шлюбу, сексуальне насильство (ч. 1 ст. 153 КК України).

За публікацією сайту Ради адвокатів Київської області 

********************************

Примітки до статті

Зрозуміло, що законодавці, виконуючи вимоги асоціативної угоди ЄС, вчергове досить бездумно (на мій погляд) ввели в Україні європейські норми. При цьому, як не дивно при тому, що всюди влада наголошує на необхідності підвищення національної самосвідомості українців, при прийнятті законів ця свідомість і національний менталітет геть не враховується. Має значення тільки одне – догодити Європі. До чого призведе ця чергова недолуга спроба перенесення на терени України європейських норм – важко передбачити. Але вже можна передбачити окремі негативні наслідки:

• велику кількість цілком невинно засуджених, хоча б тому, що у українців, на відміну від населення західних країн не існує і в передбачуваному майбутньому не буде існувати ментальної перепони наданню неправдивих показів у суді;
• значну кількість випадків переростання дрібних сімейних сварок, які б зазвичай не мали істотних негативних наслідків для всіх її учасників, у ситуації з повним розпадом сімей, зростанням безбатьківщини;
• підвищення кількості переростання відносно дрібних сімейних конфліктів у тяжкі злочині проти життя і здоров`я осіб, які будуть ініціювати застосування передбачених цим законом заходів.

Останні дві проблеми – через те, що для європейців здавна ментально має значення лише закон, а для українців на першому місці завжди стоїть справедливість. І мало того, що закон і справедливість – це далеко не завжди одне й те саме, у кожного українця ще й розуміння справедливості у кожному випадку своє – індивідуальне.

В цілому ж зрозуміло, що такій законодавчий підхід не призведе до тих наслідків, які від нього очікують ті, хто просував цей закон.  Хоча бог знає, що вони очікують?..