Боротьба з “відмиванням” коштів (частина 1)

У травні 2010 року Верховна рада під тиском різноманітних міжнародних структур “ощасливила” значну частину населення України ще одним законом. Щоправда, більшість щасливців цього ще не усвідомили і дехто з них може в зв’язку з цим досить суттєво постраждати. Я маю на увазі нову редакцію Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, прийняту Законом від 18 травня 2010 року N 2258-VI.

Приймала закон нинішня влада, яка демонструє велику єдність, але авторами закону, відповідно до його радівської картки є попередні “помаранчеві” можновладці. Законопроект за № 3062 був внесений у Верховну Раду ще 19.08.2008 року від Кабінету Міністрів України за підписом Ю. Тимошенко та був прийнятий депутатами в цілому 21.11.2009 р. Та Ющенко, як то не дивно, його не підписав і повернув Верховній Раді з досить слушними пропозиціями про внесення змін. Зокрема, попередній Президент був проти значного розширення кола суб’єктів первинного фінансового моніторингу, хоча його в цьому сенсі хвилювало не саме по собі розширення, а те – що таку масу не реально контролювати. Після повернення на розгляд, закон перетерпів деякі зміни, які навряд чи можна назвати суттєвими. Але, коли там нашим “народним” депутатам читати ті всі закони – у них своїх проблем вистачає…

Тепер – до самих законодавчих змін (перша частина). Відразу зазначу – закон дуже складний, але я, наскільки зміг, намагався зробити його хоча б відносно зрозумілим.

Насамперед трохи змінилася назва закону. Тепер він називається “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму“.

Відповідно до преамбули закону, він “спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов’язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями“.

Але, мушу виразити сумнів, що цей закон дійсно спрямований на захист прав громадян і суспільства. Як і попередня редакція, головне спрямування цього закону – поступове знищення будь яких можливостей організації громадянського спротиву владі. При чому, хоча закон і український, але поки що взагалі те йдеться не зовсім про Україну. Я не даремно виділив у тексті преамбули закону про правоохоронні органи іноземних держав, адже реально йдеться про світ в цілому, в якому Україна є лише досить невеличкою і поки що – малозначною часткою. Вищі світові фінансово-промислові кола через найбільш розвинуті західні держави намагаються взяти під повний контроль усі фінансові потоки по всьому світі і тиснуть на всі підряд країни, щоб приймали такі закони, користуючись найменшими можливостями (наприклад – обіцянками кредитів МВФ та ляканням всілякими міжнародними рейтингами).

Це є відгомін суцільної глобалізації світу, що насувається з кожним днем, встановлення у світі практично гітлерівського “єдиного світового порядку”, який буде повністю підконтрольний вищезазначеним “володарям світу”. Ця подія стоїть в одному ряду з такими зручними і незручними поступовими нововведеннями, як банківські карти, ідентифікаційні коди, біометричні паспорти, закони про регулювання суспільної думки (на кшталт заборони заперечень або вивчення тих чи інших історичних подій), тощо.

Крім того, нововведення спрямоване також і на зростання прибутків фінансових установ, адже подібні закони витісняють готівкові розрахунки і таким чином більше грошей буде рухатися виключно через банки.

Але, поки що залишимо велику політику пану Кисельову, а самі повернемось до юридичного аналізу закону. Закон досить великий, дуже важкий для адекватного сприйняття. Його виконання покладено на дуже широке коло людей. При цьому, за його невиконання, або порушення передбачена дуже суттєва відповідальність – від адміністративної до кримінальної. Тому, раджу всім хто почав читати цей коментар,такі дочитати його до кінця, навіть якщо перші ж тези закону викличуть у Вас лише одне бажання – плюнути на монітор і вимкнути комп’ютер.

Спочатку потрібно звернути увагу читачів на статтю першу закону, яка визначає терміни, які вживаються у законі. Їх багато, але ми візьмемо декілька з тих, які потрібні нам насамперед.

Що таке доходи, одержані злочинним шляхом? А це є “будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а також включати рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній“. Тобто – будь то гроші, чи то подарунок, чи якась “халява” у відповідній сумі (150 тис. грн. і більше). Підходить і отримання прав на майно, на акції, на авторські права тощо. Але, тільки якщо все це, або щось з цього отримано внаслідок і після вчинення будь якого суспільно небезпечного діяння.

Суспільно небезпечне діяння у розумінні цього закону, це по простому – злочин. При чому не кожен, а лише той, за якій Кримінальним кодексом України (далі – КК) передбачено покарання у виді позбавлення волі (за винятком діянь, передбачених статтями 207 КК (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті), 212 КК (ухилення від сплати податків і зборів) і 212-1 КК (ухилення від сплати страхових внесків до пенсійного фонду). Визнаються такими також діяння, вчинені за межами України, якщо вони рахуються злочинами за кримінальним законом держави, де вони були вчинені, але тільки якщо при цьому такі ж дії рахуються злочином і в Україні.

Важливе значення має визначення поняття фінансової операції. Це є будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

Відповідно потрібно зрозуміти – що таке суб’єкт первинного фінансового моніторингу? А от це воно і є! Це саме та найбільша і найширша ланка – ті, хто насамперед повинен виконувати цей закон і більш того, нести відповідальність у разі його невиконання.

Але знову ж, для того, щоб підійти до з’ясування – хто там є тими суб’єктами, спочатку потрібно зрозуміти що таке фінансовий моніторинг в цілому і що таке первинний фінансовий моніторинг? Закон відповідає на ці питання: “фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу“. А первинний фінансовий моніторинг – це “сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, спрямованих на виконання вимог цього Закону, що включають проведення обов’язкового та внутрішнього фінансового моніторингу“. Не дуже поки що зрозуміло, але ладно – то пізніше повернемось. А поки що – до суб’єктів первинного фінансового моніторингу: хто ж вони такі?

Насамперед – стаття 2 Закону, яка встановлює, що “дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України“.

Частина 2 статті 5 Закону визначає, що суб’єктами первинного фінансового моніторингу є: 1) банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; 3) товарні, фондові та інші біржі; 4) професійні учасники ринку цінних паперів; 5) компанії з управління активами; 6) оператори поштового зв’язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів; 7) філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України; 9) інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги..

Але всі ці суб’єкти не дуже хвилюють більшість з нас (стосовно цього Закону), адже відносяться до професійних фінансистів, які так би мовити, “крутять грошима” і їм сам бог велів відслідковувати – звідки гроші прийшли і куди пішли. Але ж новий Закон цими суб’єктами не обмежився. Державі стало мало інформації, яка надходила від фінустанов і вона вирішила розширити коло офіційних “стукачів” та віднесла до них також (п. 8) спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу (УВАГА! – запам’ятайте цю фразу ті, хто знайде себе у нижчезазначених пунктах від “а” до”г”). Надалі ми будемо називати їх “СВС”:

а) суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, тобто – всі брокери по нерухомості, ріелтори, відповідні агенції і т.п., як би вони не називалися;

б) суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону (тобто – 150 тис. грн. і вище);

в) суб’єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино (для них “поріг стуку” не 150 тис. грн., а 13 тис. грн.);

г) нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин) у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону (до цих статей ми ще дійдемо);

ґ) фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку, за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує 150 тис. грн., у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону.

Якщо простіше, то суб’єктами первинного фінансового моніторингу є всі, хто здійснює будь які готівкові фінансові операції на суму 150 тис. грн. і вище (а для “азартників” – 13 тис. грн. і вище), або через кого проходять такі суми, або ті кому стало відомо про такі операції при наданні інших послуг (нотаріуси, адвокати, приватні юристи, аудитори, тощо)

А тепер саме цікаве: завдання, обов’язки та права суб’єкта первинного фінансового (далі – СПФМ) моніторингу (стаття 6 Закону):

1. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог законодавства, нормативно-правових актів Спеціально уповноваженого органу та інших суб’єктів державного фінансового моніторингу встановлює правила, розробляє програми проведення фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення, крім спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу (СВС), які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи, та осіб, зазначених у підпункті “ґ” пункту 8 частини другої статті 5 цього Закону.

2. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу (СПФМ) зобов’язаний (будьте уважні, особливо, якщо Ви знайшли себе серед цих “СПФМ”):

1) стати на облік у Спеціально уповноваженому органі як суб’єкт первинного фінансового моніторингу та у разі припинення своєї діяльності повідомити про це Спеціально уповноважений орган у визначеному Національним банком України для банків та Кабінетом Міністрів України для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу порядку. Яким чином ставати на облік – поки що не зрозуміло.

2) здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, установлених законом. Тобто, якщо Ви СПФМ, навіть приватний підприємець, то повинні встановлювати анкетні відомості клієнта, якщо сума готівкової фінансової операції 150 тис. грн. та більше (для “азартників” – 13 тис. грн. і більше). Цікаво, а якщо, наприклад на консультацію до адвоката або нотаріуса прийшов клієнт, який не хоче казати своє прізвище? Що йому пальці у двері затискувати?

3) забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення. От тут починається цікаве: якщо у Вас виникла підозра, що клієнт (та і не лише клієнт, а будь хто, якщо з Вашої діяльності це прослідковується) проводить готівкову фінансову операцію на суму 150 тис. грн. і більше (зверніть увагу: не тільки злочинну фінансову операцію, а будь яку), або намагається провести таку операцію, або намагався та йому не вдалося, або він має намір провести, або хоча б раніше мав намір та відмовився від цієї ідеї – Ви повинні забезпечити виявлення такої операції. Повинні і все! І як Ви це зробите, не важливо для держави -практично військова постановка завдання.

4) забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та розробляти критерії ризиків. Відразу зазначу, що вимога цього пункту чомусь не поширюється на всіх спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Чому так – потрібно довго та багато думати.

5) забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення. Тобто, виявили у клієнта готівкову фінансову операцію на 150 тис. грн. і більше – негайно зареєструйте. Де – поки що не зрозуміло, але напевне вже розробляють, а може і розробили спеціальні журнали, надрукують, роздадуть за окрему платню, прошиють, пронумерують, будуть контролювати.

6) повідомляти Спеціально уповноважений орган про:

а) фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, – протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення. Дія цього підпункту не поширюється на СВС, крім “азартників”. Тобто, СВС-ам потрібно виявити, зареєструвати, але повідомляти поки що чомусь не треба. Для чого тоді реєструвати?

б) фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, – у день виникнення підозр, але не пізніше ніж через десять робочих днів з дня реєстрації таких операцій або спроби їх проведення. От тут всі повинні відразу “стукати”. Маються на увазі фінансові операції з високим ступенем ризику відмивання коштів (стаття 16 Закону);

в) виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, – в день їх виявлення або спроби їх проведення, а також інформувати про це визначені законом правоохоронні органи.

7) у разі отримання від Спеціально уповноваженого органу повідомлення про некоректне (неправильне) заповнення полів у повідомленні про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, подати протягом трьох робочих днів до Спеціально уповноваженого органу належним чином оформлене повідомлення про цю фінансову операцію. Ще і це Вас має чекати – якісь поля потрібно заповнювати дуже правильно. Напевне, що у ксероксників будуть спеціальні бланки доносів, їх буде потрібно купувати і правильно заповняти. А якщо якесь там поле заповнили неправильно, то переоформляти. Хоча, може бути, що цей спеціально уповноважений орган вивісить їх на сайті. Та що тоді робити підприємцям, які до комп’ютера близько не підходять?

8) сприяти в межах чинного законодавства працівникам Спеціально уповноваженого органу в проведенні аналізу фінансових операцій (вчить чинне законодавство, щоб вони не попросили понад межі, а Ви з переляку не перестаралися; і аналітичні здатності вдосконалюйте);

9) надавати на запит Спеціально уповноваженого органу додаткову інформацію з приводу фінансових операцій, які стали об’єктом фінансового моніторингу, копії первинних документів, на підставі яких були проведені такі операції та пов’язані з ними фінансові операції, відомості про їх учасників, а також іншу інформацію, зокрема ту, що становить банківську або комерційну таємницю, таємницю страхування, копії документів, необхідні для виконання покладених на Спеціально уповноважений орган завдань, протягом п’яти робочих днів з дати надходження запиту. Забігаючи наперед, зазначу, що все це Ви повинні робити за власний рахунок. Цікаво, що до переліку таємниць, на які можна за цим законом не зважати, не потрапила адвокатська таємниця, визначена Законом “Про адвокатуру”, та ще чомусь забули таємницю сповіді. Але у частині 4 статті 12 підленько зазначено, що донос у спеціально уповноважений орган не є (?!?) порушенням професійної таємниці, тобто, за великим рахунком можна заставляти доносити навіть священників;

10) надавати на запит Спеціально уповноваженого органу інформацію (у тому числі копії документів), необхідну для виконання ним запиту, що надійшов від уповноваженого органу іноземної держави, зокрема ту, що становить банківську або комерційну таємницю, протягом п’яти робочих днів з дати надходження запиту;

11) надавати на запит Спеціально уповноваженого органу інформацію щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об’єктом фінансового моніторингу. Порядок надання такої інформації встановлюється Спеціально уповноваженим органом за погодженням з відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу. Напевне мається на увазі, що якщо Вашого клієнта почали відстежувати, то Ви на запит спецоргану повинні повідомляти все, що спецорган хоче знати про клієнта і його подальші фінансові операції. Щоправда, вимоги цього пункту не поширюються на СВС.

12) у разі неможливості забезпечити дотримання строків, установлених пунктами 9, 10 частини другої цієї статті, з об’єктивних причин, з урахуванням обсягу інформації, що запитується (форми її подання – електронної або письмової, копіювання або сканування, одержання даних з архівів тощо), погодити із Спеціально уповноваженим органом протягом робочого дня в день одержання запиту, але не пізніше наступного робочого дня термін подання запитуваної інформації. Порядок погодження встановлюється Спеціально уповноваженим органом за погодженням з відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу. Не встигаєте – відразу телефонуйте або пишіть електронною поштою. І не забудьте якось зафіксувати (задокументувати) свою розмову, адже потом скажуть, що Ви не дзвонили та оштрафують. На СВС цей пункт також не поширюється, але що це значить не зрозуміло: чи то їм можна порушувати строки, чи то встигаєш, чи ні – все одне винний?

13) надавати на запит відповідного суб’єкта державного фінансового моніторингу інформацію, необхідну для перевірки фактів порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

14) вживати заходів щодо запобігання розголошенню (зокрема особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, що подається Спеціально уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (у тому числі про факт подання такої інформації або отримання запиту від Спеціально уповноваженого органу). А це взагалі супероригінальний пункт. Ну ще з запитом спецоргану більш-менш зрозуміло: надійшов запит, надав на нього інформацію – не маєш права розповідати клієнту. А якщо сам СПФМ доповів у спецорган про фінансову операцію? Тільки вдумайтеся: СПФМ за законом зобов’язаний “настукати” на клієнта. Клієнт апріорі повинен знати про таку вимогу закону і про те, що СПФМ зобов’язаний на нього донести, але СПФМ при цьому повинен намагатися не лише з клієнта і з себе зробити дурника і “вживати заходів щодо запобігання розголошенню”. Які саме заходи вживати, як дурити клієнтів? Питання відкрите. Купуйте на книжкових ринках підручники по оперативно-розшуковій діяльності, копії таємних наказів МВС та СБУ по організації агентурної роботи, наймайте консультантів з колишніх працівників міліції, СБУ, КДБ, тощо… Коротше – крутіться, як хочете! Ще один цікавий момент по цьому пункту: збереження таємниці самими працівниками спецоргану. Навіть оперативні працівники міліції, СБУ на цей час не володіють достатнім умінням зашифровувати джерела інформації, а ті хто щось знає з цього приводу, практично ні коли цим своїм умінням не користується. Все робиться – як попало. Що ж тоді можна казати про працівників “спеціально уповноваженого органу”? А якщо врахувати рівень продажності сучасників чиновників, то про яке запобігання розголошенню можна говорити? Тут, як то кажуть автомобілісти, “хороший стук завжди вилізе”;

15) зберігати документи щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, а також усі документи, що стосуються ділових відносин з клієнтом, не менше п’яти років після завершення ділових відносин, а всі необхідні дані про операції – не менше п’яти років після завершення операції (при цьому строки зберігання документів можуть бути продовжені відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу у порядку, встановленому законодавством). Це, зокрема, також означає, що і всі Ваші бухгалтерські документи, які стосуються готівкових операцій на 150 тис. грн. і більше, потрібно зберігати не менш як 5 років, хоча досі більшість було потрібно зберігати лише 3 роки;

16) забезпечувати на документальний запит безперешкодний доступ суб’єктів державного фінансового моніторингу та правоохоронних органів до документів або інформації, що міститься в них, відповідно до вимог закону. Взагалі те цей пункт зрозумілий, слід лише зазначити, що тут зазначено “забезпечувати доступ …відповідно до вимог закону”. Але ж закон забороняє забезпечувати доступ без рішення суду, наприклад, до банківської таємниці, а до адвокатської таємниці закон взагалі не передбачає доступу ні за яких обставин. Хоча вже можна передбачити, що проблем і суперечок з приводу тлумачення цього та інших подібних пунктів буде багато;

17) за дорученням Спеціально уповноваженого органу, наданим з метою виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави про зупинення відповідної фінансової операції як такої, що може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, зупиняти проведення або забезпечити моніторинг фінансової операції відповідної особи у порядку, встановленому Спеціально уповноваженим органом за погодженням з відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу. Нарешті рідна держава не лише дозволила, а навіть зобов’язує своїх громадян працювати на спецслужби інших держав. На жаль, ні своя держава, ні іноземні спецслужби в даному випадку нічого за це не будуть платити. Більш того, працювати на них прийдеться за свій рахунок. Це до речі – ще одне підтвердження реальної мети цього Закону;

18) забезпечувати розроблення та постійне оновлення правил, програм проведення фінансового моніторингу з урахуванням вимог законодавства. Сміхота та і все: буде ж робота агенціям нерухомості, брокерам, автосалонам, продавцям антикваріату, дорогоцінних металів, дорогих меблів, оптовикам, тощо. Вони і раніше з тіні не вилазили, а тепер навіть лише для того, щоб плани та програми не писати в тінь ще глибше підуть. Хтось такі додумався до такого пункту? Хоча – напише хтось один, вивісить в інтернеті, решта спишуть, на читаючи, та й годі… Щоправда, цей пункт не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги (ч. 6 ст. 6 цього Закону). Дякувати хоч за це!

19) щорічно проводити внутрішні перевірки своєї діяльності на предмет дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Ну це просто: щорічно перевіряйтеся – чи не фінансуєте Ви терористів? Але ж як СПФМ має визначити – хто є терористом? Цей пункт чомусь не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги;

20) забезпечувати підвищення кваліфікації працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, шляхом проходження навчання не рідше одного разу на три роки. От тут Вас держава і навчить дурити клієнтів. При цьому, впевнений, що вчити Вас цьому будуть за Ваш власний рахунок. Цей пункт також не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги;

21) вживати на постійній основі заходів з підготовки персоналу до виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, шляхом проведення освітньої та практичної роботи. Тут не зрозуміло: хто має проводити освітню і практичну роботу? Цей пункт також не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги.

22) виявляти фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 цього Закону (150 тис. грн. і більше). При чому, Закон (частина 6 статті 6 цього Закону) передбачає, що дія цього пункту не розповсюджується на спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу (СВС), крім “азартників”. “Азартники” стукати все ж повинні. Таким чином, цей пункт у взаємозв’язку з ч. 6 ст. 6 цього ж Закону, перекреслює всі раніше передбачені попередніми пунктами обов’язки СПФМ стукати спецоргану за власною ініціативою.

23) проводити аналіз фінансових операцій, спрямований на виявлення тих, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 цього Закону. Яким чином проводити той аналіз, який то має бути аналіз? Що той приватний агент з нерухомості має йти у фінансовий коледж, щоб грамотно аналізувати фінансові операції?

24) з’ясовувати мету та характер майбутніх ділових відносин з клієнтами. Це напевне потрібно з’ясовувати, чи не має намір клієнт відмивати гроші через Вас, або фінансувати терористів. Дія цього пункту не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги;

25) постійно оновлювати відповідно до законодавства та внутрішніх процедур інформацію про зміст діяльності клієнта та його фінансовий стан. Як це бачили собі автори закону – не зрозуміло, але формально це означає, що навіть якщо клієнт припинив з Вами торгівельні операції, Ви все одне повинні за ним бігати і збирати інформацію про його нові фінансові операції. Цей пункт також не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги;

26) проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан. Навіть не хочеться коментувати… зауважу лише те, що цей пункт також не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги;

27) вживати належних заходів для обмеження ризику зловживань, пов’язаних з послугами, що надаються з використанням новітніх технологій, зокрема забезпечують проведення операцій без безпосереднього контакту з клієнтом. Це мається на увазі Інтернет-торгівля, поштова торгівля, тощо. Дія цього пункту не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги.

3. СПФМ зобов’язаний самостійно здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Спеціально уповноваженим органом та органами, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю, під час проведення ними фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій. Дивиться: не помилиться класом! Дія цієї частини статті 6 не поширюється на нотаріусів, адвокатів, аудиторів, приватних підприємців, які надають аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги.

4. СПФМ зобов’язаний здійснювати такі заходи:

1) стосовно іноземних фінансових установ, з якими встановлено кореспондентські відносини в порядку, визначеному відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу: а) забезпечувати збір інформації про зміст діяльності фінансової установи та її фінансовий стан, репутацію, а також про те, чи була ця установа об’єктом застосування заходів впливу з боку органу, що здійснює регулювання та нагляд за її діяльністю у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (а це ще яким чином?); б) встановлювати, які заходи вживаються установою для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; в) з’ясовувати на підставі одержаної інформації достатність та ефективність заходів (по яких таких крітеріях?), які здійснює іноземна установа щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму; г) відкривати кореспондентські рахунки іноземним фінансовим установам та в іноземних фінансових установах з дозволу керівника;

2) стосовно публічних діячів або пов’язаних з ними осіб, факт належності до яких клієнта або особи, що діє від його імені, суб’єкт виявляє відповідно до внутрішніх процедур під час встановлення ділових відносин з клієнтом та у процесі його обслуговування (особами, пов’язаними з публічними діячами, є члени сім’ї та інші близькі родичі, юридичні особи, власниками істотної участі або контролерами яких є публічні діячі або їхні близькі родичі): а) встановлювати з дозволу керівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу відносини з публічними діячами та пов’язаними з ними особами; б) вживати заходів для з’ясування джерел походження коштів таких осіб; в) проводити з урахуванням рекомендацій відповідного суб’єкта державного фінансового моніторингу моніторинг операцій, учасниками або вигодоодержувачами яких є публічні діячі або пов’язані з ними особи, у порядку, визначеному для клієнтів високого ризику. Тобто, якщо Ви зв’язалися з депутатом, або заступником міністра, або з його родиною, то не відмовляйтеся від операцій з ним, а внедряйтеся до нього в оточення, тихенько з’ясовуйте – звідки у нього кошти та швиденько стучіть, стучіть… Тобто, Ви за законом вже стаєте агентом правоохоронних органів у сенсі оперативно-розшуковї діяльності (по народному – “стукачем”). І це тепер – Ваш обов’язок;

3) стосовно благодійних та неприбуткових організацій вживати заходів для обмеження ризику їх використання з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму на підставі рекомендацій відповідного суб’єкта державного фінансового моніторингу.

5. Здійснення заходів, передбачених законодавством з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, забезпечується безпосередньо суб’єктом первинного фінансового моніторингу, його філіями, іншими відокремленими підрозділами та дочірніми підприємствами, у тому числі розташованими в державах, у яких рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою, в межах, визначених законодавством такої держави. У разі якщо застосування зазначених заходів не дозволяється законодавством такої держави, суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані повідомити Спеціально уповноважений орган та відповідного суб’єкта державного фінансового моніторингу про неможливість вжиття зазначених заходів. Одночасно суб’єкт первинного фінансового моніторингу вживає відповідних запобіжних заходів, спрямованих на: посилення ідентифікації клієнтів до встановлення ділових відносин з особами або компаніями цих країн; систематичне повідомлення про фінансові операції з клієнтами відповідних країн; попередження представників нефінансового сектору про те, що операції з фізичними або юридичними особами у відповідних країнах можуть містити ризик відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. Ну і після цього чикайте, коли Вас влада цієї країни або викине з неї, або посадить за грати за шпіонаж, а рідна Україна за Вас і не згадає… А якщо якійсь з політиків і згадає, то лише для того, щоб попіаритися, але реально ні хто, нічого для Вас не зробить.

7. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу з метою виконання покладених на нього цим Законом завдань має право звертатися із запитами до органів виконавчої влади, правоохоронних органів, Національного банку України, юридичних осіб, які в установленому законодавством порядку інформують про результати розгляду такого запиту. Уявляєте собі: звернувся до Вас народний депутат або якійсь брат голови райдержадміністрації для проведення фінансової операції на 150 тис. грн., а Ви про його прибутки запит у податкову інспекцію, та ще в міліцію – чи не притягався до відповідальності, ще кудись про щось? Не знаю: куди Вас пошлють ці органи, але “крутелику” точно про Вашу активність тихенько повідомлять. Де Ваша голова опиниться? Цей пункт має ще один дуже цікавий бік, якій надає небачені і досить суспільно небезпечні можливості для нелегальних вишукувачів конфіденційної інформації: будь який суб’єкт, створивши фірму “одноднівку”, може послати про будь яку цікаву для нього особу запит майже в будь якій орган, з посиланням на вимоги цього закону і на те, що за наявною інформацією ця особа має намір провести готівкову операцію на 150 тис. грн. При цьому можна отримати небачений раніше обсяг інформації та застосовувати її за власним бажанням.

8. Керівники та працівники суб’єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальні за проведення фінансового моніторингу, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність згідно із законом. Вимоги щодо перевірки фінансовими установами бездоганної ділової репутації (чи це про нашу країну йдеться?) та відповідності професійним критеріям кандидатів на зазначені у цій частині статті посади встановлюються відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу.

9. Відповідальність за організацію дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму несе керівник суб’єкта первинного фінансового моніторингу. У разі здійснення процедури ліквідації суб’єкта первинного фінансового моніторингу, в тому числі визнання його банкрутом, або призначення тимчасової адміністрації відповідальність за виконання пунктів 9, 10 частини другої статті 6 цього Закону несуть відповідно члени ліквідаційної комісії, ліквідатор або тимчасовий адміністратор.

В наступній публікації продовжимо…

 ____________________________________________

 Матеріал раніше також частково публікувався у підписному електронному виданні “Ліга-закон” (07.07.2010 – 13.07.2010, № 12 )