Підсудність житлових спорів

У практиці судових розглядів спорів стосовно захисту порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, досить часто виникають проблеми з визначенням юрисдикції у тих випадках, коли стороною спору (як правило – відповідачем) є суб`єкт владних повноважень. Постає питання: чи то спір мають розглядати суди загальної юрисдикції за правилами цивільного процесуального судочинства, чи  то адміністративні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (КАС)?

При цьому, не рідко буває, що сторони судового спору проходять першу та апеляційну інстанцію, що розглядали справу, наприклад за правилами цивільного процесуального судочинства і лише в касаційній інстанції узнають, що вони звернулися до суду не правильно, в зв`язку з чим провадження в справі просто закривається і позивач змушений звертатися до адміністративного суду першої інстанції для розгляду спору від початку.  Або навпаки – розглядали за правилами КАС, а касаційна інстанція вирішує, що потрібно – за правилами Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) .

За загальним правилом, що визначене у частинах 1 та 3 статті 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У той самий час, за положенням пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, спори, в яких управлінські дії суб’єкта владних повноважень, пов’язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), урегульовані нормативно визначеною процедурою, є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

За змістом частини 1 статті 3 Житлового кодексу Української РСР (ЖК) житлові відносини регулюються, в основному, цим Кодексом, а згідно з частиною 1 статті 15 ЦПК, як вже зазначалося, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових відносин розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, зокрема тоді, коли позовні вимоги стосуються сфери житлових правовідносин і безпосередньо регулюється нормами ЖК.

На жаль, слід констатувати, що всі роз`яснення з цього приводу не дають повної ясності і розмежування юрисдикції житлових спорів за участю суб`єктів владних повноважень досі залишається досить малозрозумілим і доставить ще багато клопоту зацікавленим особам. Цей клопіт можливо було б усунути вдосконаленням норм, що визначають юрисдикцію судів, або уніфікації процесуального законодавства до єдиного процесуального кодексу. Але законодавцям зараз не до того…

**********************

Підготовлено з врахуванням Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України  від 20.05.2013 р. № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», справи № 21-530а14 Верховного Суду України, Ухвали ВАСУ від 12.04.2016 р. в справі № К/800/44296/14.

________________________________________________

Публікація – травень 2016 року