Розрахунок інфляції і відсотків по грошових боргах

На сайті свого часу були опубліковані два матеріали, присвячені темі боргових зобов’язань. Це пояснююча стаття «Борги и боргові розписки» та зразок боргової розписки с додатковими поясненнями. Ці матеріали здебільшого були спрямовані на роз’яснення питань, що пов’язані з борговими зобов’язаннями, виниклими між фізичними

особами, хоча вони у значній мірі стосуються також і боргових зобов’язань, які можуть виникати між юридичними особами, а також між фізичною та юридичною особою.

На сайт надходить багато питань, що пов’язані з тим – як розрахувати індекс інфляції або відсотки по прострочених боргових зобов’язаннях. У всіх таких випадках я рекомендую відвідувачам сайту звертатися до свого районного управління статистики, яке і розрахунок проведе і дасть документ, який є офіційним та може бути доказом у справі.

Але в господарських справах, особливо в тих випадках, коли задіяні суб’єкти підприємницької діяльності, які мають своїх бухгалтерів, вони можуть зробити такий розрахунок і без звернення до органів статистики. В зв’язку з цим я представляю увазі зацікавлених відвідувачів сайту головні вимоги до розрахунку платежів за прострочення грошових зобов’язань, виходячи з практики Вищого Господарського суду України і Верховного Суду України. При чому, слід зазначити, що для подібних справ, які виникають між фізичними особами, такі рекомендації теж цілком актуальні.

Отже, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При цьому, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Це також визначено постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/466 та листом Верховного Суду України “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997 р. № 62-97р.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. № 52/30).

В силу приписів статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу не лише з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також ще й 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). При цьому чинне законодавство не пов’язує припинення грошового зобов’язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 р. № 13/210/10 та від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 р. № 11/109).

Тобто, якщо навіть з Вас судовим рішенням постановлено стягнути суму боргу (це цілком стосується і банківських кредитів) або забрати на погашення боргу заставне майно (наприклад автомобіль або квартиру), це аж ні як не означає, що дію договору позики (чи то за безпосередньо договором, чи то за розпискою) припинено, якщо сума боргу з відсотками не погашена повністю. А якщо ще простіше, то майте на увазі: у всіх таких випадках відсотки клацають аж допоки Ви повністю не розрахувалися і такі відсотки через деякий час можуть істотно перевищити початкову суму боргу, разом з вже сплаченими Вами платежами і відсотками по них. Це може стати вічною кабалою! І багато боржників банків це вже зрозуміли, але деколи буває запізно…