Аліменти на дітей – по-новому…

17 травня 2017 року Верховна Рада України внесла низку досить істотних змін в законодавчі акти, пов’язані зі сплатою аліментів на утримання дітей. Закон № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» набув чинності 8 липня 2017 року, хоча окремі його положення набули чинності ще раніше – 8 червня 2017 року.

Ми, щоб не морочити голову відвідувачам сайту юридичними хитросплетеннями, не будемо розбирати детально всі зміни, а обговоримо діючі вже на цей час норми – в цілому, уникаючи повторення того, що майже всі й так знають.

Отже, якщо батьки не вирішили питання щодо спільного утримання дитини або дітей шляхом перемовин між собою, це питання має вирішувати суд.

И от тут ми трохи заскочимо вперед, адже те, яким саме чином суд має вирішувати аліментні питання, тепер залежить від того – що і як бажає отримати на дитину той з батьків, з яким дитина залишається.

Насамперед слід зазначити, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. І якщо раніше це залежало від обставин отримання доходів майбутнім аліментщиком, то тепер це є правом вибору того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, ще раз наголошую: в якій саме спосіб (у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі) отримувати аліменти вирішує виключно той, хто подає позов на стягнення аліментів. При чому, в подальшому цей спосіб одержувач аліментів може через суд змінити.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і мінімальний розмір аліментів на одну дитину тепер не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Якщо одержувач аліментів бажає їх стягнення у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, те частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Якщо заявлено про бажання стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд визначає розмір аліментів саме у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

І от тут з’являється одна з головних законодавчих новел: той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Якщо ж йдеться про стягнення у твердій грошовій суму, заяву про видачу судового наказу може бути подано з вимогою про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Що це мається на увазі?

Стягувати аліменти можна тепер не тільки у позовному провадженні, як це було завжди досі, а й у наказному провадженні, шляхом подання до суду заяви про видачу судового наказу. Це набагато біль спрощений механізм, передбачений статтями 95 – 106 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) і головна його суть в тому, що не буде потреби в повноцінному судовому процесі, а у відповідності до статті 102 ЦПК, у разі прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження, суд у триденний строк з моменту її постановлення видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. Але, для того, щоб отримати судовий наказ про стягнення аліментів в частці від заробітку, Ваші вимоги в заяві мають бути однозначні (не більші, не менші):

• на одну дитину – в розмірі однієї чверті,
• на двох дітей – однієї третини,
• на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому, розмір аліментів не може бути більшим за 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Але це не стосується переважної більшості українців, а мабуть можновладці для себе таке застереження зробили, на випадок стягнення аліментів з них самих.

У тому випадку, коли заявлене стягнення у твердій грошовій сумі, в заяві про видачу судового наказу може бути виключно вимога про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Форма і зміст заяви про видачу судового наказу визначені статтею 98 ЦПК.  При такій формі звернення до суду не має потреби збирати велику кількість довідок, «тягати» до суду свідків (інколи таке буває), тощо…

Доречи, на відміну від судових наказів з інших питань, судові накази стосовно аліментів не можуть бути скасовані за заявою боржника (частина 1 ст. 105 ЦПК).

Але, якщо Вас не влаштовують суворі рамки судового наказу (наприклад, Ви бажаєте на 1 дитину не 25%, а 30% від заробітку майбутнього платника), Ви все ж маєте право звернутися до суду зі звичайною позовною заявою. Тоді суд відкриває звичайне позовне провадження і розглядає Ваш позов за звичайними правилами. В такому випадку, при визначенні розміру аліментів, суд має врахувати (стаття 182 Сімейного кодексу України):

• стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
• стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
• наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
• наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
• доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
• інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто, майже про все це потрібно збирати довідки. Загальноприйнятим і у принципі достатнім набором досі був такий комплект довідок і документів, необхідних для подання позову:

• копія паспорту позивача і довідка про його ідентифікаційний номер,
• довідка про ідентифікаційний номер відповідача (бажано, але не обов’язково),
• копія свідоцтва про народження дитини,
• копія свідоцтва про шлюб,
• копія свідоцтва або рішення суду про розірвання шлюбу (доречи, розірвання шлюбу та взагалі його наявність не є обов’язковою умовою для отримання аліментів),
• довідка про загальний стан здоров’я дитини і батька, з яким дитина залишилася (головне, щоб було зазначено про наявність або відсутність хронічних хвороб, диспансерного обліку, працездатність матері (батька)),
• довідка органу місцевого самоврядування або житлово-комунального підприємства про склад сім’ї позивача,
• довідка про місце роботи і розмір доходи позивача,
• довідка управління соцзахисту про одержання (неодержання) на дитину соціальної допомоги,
• довідка відділу виконавчої служби по місцю реєстрації місця проживання відповідача, про те, що з нього не здійснюються (або здійснюються) інші утримання по виконавчих листах.

Та тепер потрібно подавати ще й довідки про наявність або відсутність у праві власності позивача та дитини, а також відповідача нерухомого майна (квартири, дачі, гаражі, земельні ділянки, підприємницька нерухомість, тощо). Це доведеться отримувати і подавати з позовом інформаційні довідки з реєстру нерухомого майна щодо позивача, відповідача і дитини.

Довідку про стан здоров’я і заробітки відповідача, якщо Вам не вдається отримати, то це для позивача не є обов’язковим, оскільки, у принципі, це відноситься до конференційної інформації особи, яку Вам не зобов’язані надавати. Це вже відповідач хай турбується – надає, якщо має заперечення проти вимог позивача.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом.

Батьки без суду мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її, але укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.

Стосовно вже згадуваної участі батьків у додаткових витратах на дитину, то згідно з нормами Сімейного кодексу, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Такі додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку – після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Батьки зобов’язані утримувати також і своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 Сімейного кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 Сімейного кодексу.

_____________________________________

Публікація – липень 2017 року