В чому різниця між організацією злочину і ОЗГ?

У кримінально-застосувальній практиці дуже часто виникає проблема розмежування таких понять, як організатор злочину і як організатор організованої групи (ОЗГ) чи злочинної організації, а також з`ясування – чи вчинений злочин під впливом його організатора, як співучасника в розумінні статті 26 Кримінального кодексу України (КК), чи то злочин вчинений у складі організованої групи чи злочинної організації? Це розмежування і саме по собі в багатьох випадках є досить складним, а до всього того дуже часто додаються недолугі (а в деяких випадках навмисні) кваліфікаційні спроби правоохоронців майже будь яку злочинну групу кваліфікувати, як ОЗГ.

Це інколи пов`язане з сучасною малограмотністю кадрів, інколи з професійним інфантилізмом (теж – сучасним), а інколи і навмисне – з метою створення видимості боротьби з організованою злочинністю, тобто – покращення статистики. Суди при цьому теж далеко не завжди вникають у ці «дрібниці».

Спробуємо розібратися,адже в законодавчих нормах та навіть в роз`ясненнях вищих судових інстанцій часто пишуть настільки витіювато, що далеко не кожен юрист може зрозуміти, а що вже казати про неюристів?

Як вже було зазначено, стаття 26 КК, визначає поняття співучасті: співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину (тобто – злочинців) у вчиненні умисного злочину. Згідно з частиною 1 статті 27 КК, співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. А за частиною 3 статті 27 КК, організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Нібито, одне й те саме – стосовно організатора, але різниця між організатором злочину і організатором стійкого злочинного угрупування у формі організації досить значною для тих, кого вона стосується, а саме осіб, що притягаються до кримінальної відповідальності. Її значущість полягає в досить великій різниці в призначенні покарання за відповідне вчинення злочинів (звісно, лише, якщо все ж «посадять»…).

Будь який злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою (ч. 1 ст. 28 КК). В даному випадку, відповідальність, покарання – у кожного за свої дії, відповідно до скоєного.

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину, домовилися про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). При цьому, організатор злочину, теоретично завжди має отримати більше покарання, ніж простий виконавець, навіть якщо він особисто не брав участі у вчиненні злочину. У практиці деколи буває інакше, але то вже відхилення…

А от вчиненим організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК), злочин вважається тоді, коли в його готуванні або вчиненні брали участь не менше трьох осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

На відміну від ознак вчинення організованою групою, за ч. 4 ст. 28 КК, злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких злочинів, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

При цьому, за нормами ст. 30 КК, організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом, а інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями», утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об’єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукання співучасників, об’єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов’язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об’єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв’язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Тобто, відмінність між організованою групою та іншими нескладними (простими) формами співучасті полягає в кількісних та якісних критеріях цих понять. Спробуємо їх ще раз підкреслити: організованою групою (ОЗГ), на відміну від простої організації групового злочину, належить визнавати вчинення злочину або злочинів лише, якщо у справі буде встановлено, що:

• не менше, як троє осіб, за ініціативою одного з них, попередньо, тобто – до вчинення злочину, зорганізувалися у стійке (стале) об’єднання для заняття злочинною діяльністю. Поняття «стійке (стале)» означає, що не залежно від того, скільки цій групі вдалося вчинити злочинів (можливо, що лише один, або взагалі не встигли, лише намагалися або навіть готувалися), вони до вчинення або спроби чи підготовки цього першого злочину, вирішили, що будуть неодноразово вчиняти злочини. При цьому, знову ж слід зауважити, що не виключається і навіть досить часто буває, що один або декілька злочинів вчиняється групою осіб у формі простої співучасті, навіть з організатором цих злочинів, але лише потім вони, коли це дуже сподобалося, вирішують стати стійкою групою і саме з того часу їх за цією ознакою можна намагатися віднести до ОЗГ;
• ці троє або більше осіб були обізнані про зміст і цілі такої діяльності після вирішення об`єднатися для подальшої неодноразової діяльності,
• вони розподілили ролі та функції кожного в цій діяльності, злочинна діяльність планується, плани, ролі і функції відомі всім учасникам групи, забезпечений взаємозв’язок між діями всіх учасників,
• вони визначили (визнали) керівника (лідера) групи, виконували його вказівки,
• вони мали необхідну для вчинення злочинів і функціонування об`єднання матеріальну базу,
• вони дотримувались встановлених у угрупуванні (об`єднанні) правил.

При чому, необхідна наявність всіх цих ознак, а не лише окремих з них.

Тепер так само розкладемо ознаки злочинної організації (ч. 4 ст. 28 КК). Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний:

• стійким об’єднанням (що таке стійкий в цих правовідносинах ми вже розібрали) декількох осіб (п’ять і більше). Тобто первинною відмінністю злочинної організації від ОЗГ є те, що членів цього об`єднання – не менше 5-ти;
• це об`єднання має бути ієрархічним, тобто в ньому має бути ієрархія відносин між керівниками і виконавцями. Що таке ієрархія? Ієрархія (грец. ίεράρχίά, від ίερσς — священний, та άρχή — влада), це є поділ на вищі й нижчі посади, чини, становище в об`єднанні, суворий порядок підлеглості нижчих осіб вищим особам. В ієрархії між її членами діють вертикальні зв’язки — відносини субординації. Тобто, за буквальним розумінням норми закону, має бути не лише один керівник – організатор цієї злочинної організації, а більш розгалужена система керівництва, управління членами організації.  На спрощеному прикладі широковідомих організованих злочинних організацій 90-х років, можна зазначити, що то був один керівник організації, йому були підпорядковані, так звані «бригадири», а їм вже підпорядковувалися рядові «бійці». Звісно, що структура може бути набагато більш складною. Більш детально, для тих, хто цікавиться, можна почитати в матеріалах інших сайтів, про деякі з таких українських злочинних організацій 90-х років (посилання під цією статтею);
• члени або структурні частини об`єднання за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів. Тобто, ця ознака вказує, що злочинною організацією є лише така, члени якої мали на меті вчинення саме тяжких або особливо тяжких злочинів. Щоправда, йдеться про головну мету, а це не виключає того, що членами злочинної організації можуть по між іншим вчинені і менш тяжкі злочини;
• ці тяжкі або особливо тяжкі злочини (вчинені, або розплановані) мають вчинятися або учасниками цієї організації, або учасники злочинної організації керують чи координують злочинну діяльність інших осіб, або забезпечують функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (наприклад, забезпечення розподілу територій або галузей економіки, видів підприємств для вчинення в них злочинів, збирання коштів до «общаку», наявність «смотрящих», тощо).

_________________________________________________________

Статьи по ОЗО 90-х:

«Банда «Рыбки»: список главарей» 

“Банда «Киселя» (Украина) – поименный список”

__________________________________________________________

Публікація – березень 2017 року