Карантинні заборони і штрафи: роз’яснення доступною мовою

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255 внесені зміни до «карантинної» постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 (Постанова КМУ-211). Слово «зміни» в цьому випадку не зовсім відповідає тому, що зробили з тою постановою, адже її просто виклали в майже докорінно іншому змісті, змінивши навіть назву самої постанови. Тепер вона називається «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Мабуть це тому, що Кабмін нарешті з`ясував – в зв`язку з яким вірусом і з якою хворобою було введено карантин. На жаль, мабуть все ж з`ясував не до кінця? Адже до змісту постанови є дуже багато запитань, як юридичних, так і неюридичних… Але стосовно цього, як то кажуть, «по ходу п’єси».

Всю постанову ми розбирати не будемо, зупинимося лише на тих питаннях, які стосуються більшості громадян і, як зазвичай, спробуємо перекласти все на максимально зрозумілу – «людську» мову, адже наші кабмінівські (і не лише) «писарі» нормативних актів вміють настільки «закрутити» навіть найпростіше питання, що його не кожен юрист може зрозуміти з двох-трьох прочитань, та й ще увесь час потрібно бігати туди-сюди по нормативному акті, щоб знайти або зрозуміти інформацію з одного і того ж питання.

Та все ж слід зазначити, що за весь період «короновірусних» подій, це перший більш-менш конкретний і відносно зрозумілий нормативний акт, що стосується, зокрема, поведінки населення під час карантину. Ще б доводити до населення навчилися нормально! А те сьогодні бачив: їздить поліцейська машина, щось говорять з гучномовців, якісь шматки речень вдається почути, але щось зрозуміти в цілому не можливо. Тобто, даремна витрата часу і бензину… На жодному, з відомих мені сайтів обласної, міських і районних владних органів (в тому числі сайти Чернівецької ОДА, Чернівецької облради, Сокирянської РДА, тощо) не має конкретної сторінки або посилання на якусь сторінку, де б у простій і доступній формі були викладені правила поведінки населення під час карантину. Є посилання на якісь протоколи, але хто і для чого має копирсатися в них і щось зрозуміє у тих протоколах? Я вже не кажу про роз`яснення необхідності тих чи інших кроків і рішень…

&&&

Отже, карантин на всій території України вважається діючим з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. (як і було).

При цьому на період до 24 квітня 2020 р. тепер заборонено:

• заборонено перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус;
• заборонено з 6 квітня 2020 р. перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;
• заборонено з 6 квітня 2020 р. переміщення групою осіб у кількості більше ніж 2 особи. Отже, як то кажуть: «більше двох не збиратися!» (це стосується і поїздок у транспортних засобах, в т.ч. у власних). Та це – виключно на вулиці і в транспорті, хоча і в приміщеннях не варто занадто гуртуватися. Але є випадки, коли можна переміщатися у кількості більше 2-х осіб: якщо з Вами є Ваші діти, або діти, що перебувають під Вашою опікою, піклуванням, Ваші вихованці. Також дитина може переміщатися разом з іншими повнолітніми родичами;
• заборонено перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або хоча б яких повнолітніх родичів дитини;
• заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами;
• заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, за умови забезпечення учасників засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;
• заборонено відвідування спортивних та дитячих майданчиків;
• заборонено відвідування установ і закладів, що надають паліативну допомогу, соціального захисту, в яких тимчасово або постійно проживають/ перебувають діти, громадяни похилого віку, ветерани війни і праці, особи з інвалідністю, особи із стійкими інтелектуальними або психічними порушеннями, установ і закладів, що надають соціальні послуги сім’ям/особам у складних життєвих обставинах, крім установ і закладів, які надають послуги екстрено (кризово);
• заборонено відвідування пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та пунктів тимчасового розміщення біженців, крім осіб, які надають правову допомогу особам, що перебувають в таких пунктах;
• заборонено самовільно залишати місця обсервації (ізоляції);
• заборонено відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності.

Дещо відволікаючись від змісту самої постанови, слід зазначити, що ця заборона відвідувати парки, лісопарки та т.п., на мій погляд, зважаючи на медичні характеристики коронавірусу і характер захворювання, є сама недолуга і, що того гірше, вкрай негативна заборона. Мабуть автори постанови не знають, що на сонці, свіжому повітрі, у лісових масивах підхопити коронавірус не має практично жодних шансів. А ту саму атипову пневмонію викликає не самий коронавірус, а бактерії для розвитку яких він створює умови в легенях. При цьому, у спертому повітрі квартири чи іншого приміщення ці бактерії мають набагато більше шансів для розвитку, ніж на свіжому повітрі. Можна і потрібно було б щось обмежити – наприклад заборонити користуватися у парках лавочками, столиками, спортивними тренажерами (турники, тощо), збиратися великими компаніями, але для чого забороняти прогулюватися? Та мабуть в Кабміні ще не знайшли людей, які б могли ініціаторам і авторам постанови пояснити нормально – з чим вони мають справу? Хоча мабуть легше все підряд забороняти, ніж з’ясовувати і деталізовувати…

За відвідування яких саме місць Вас мають право оштрафувати?

Що таке, ті зазначені у Постанові КМУ заборонені парки, сквери, лісопарки, зони відпочинку, прибережні зони? Що таке громадське місце, нарешті? Куди можна ходити, а куди не можна?

На більшу частину цих питань відповідає наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 р. N 105, яким затверджено Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України.

Отже, згідно з цим наказом:

лісопарк (буферний парк), то є – лісовий масив з елементами паркового благоустрою для масового відпочинку населення. Тобто, має елементів паркового благоустрою для масового відпочинку населення (офіційно встановлених комунальними підприємствами лавочок, столиків, мангалів, тощо) або такий масив офіційно не входить в межі населеного пункту, заборона на нього не розповсюджується і його, слава Богу можна відвідувати, мати місце на дихання не через бактерії, що зібралися у масці і можуть завдати шкоду більшу, ніж той коронавірус, а дихати свіжим повітрям, покращувати свій фізичний стан, покращувати імунний захист організму, милуватися природою і, нарешті, щоб отримувати якійсь душевний спокій… Тобто, набагато менше наражатися на небезпеку захворіти на атипову пневмонію, ніж при нерухомому способі життя у спертому повітрі своєї квартири, дивлячись на жахи, які постійно демонструють телеЗМІ;

парк – самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення;

сквер – упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення;

зона відпочинку – в Постанові Кабміну згадано неіснуючий термін, адже у нормативних актах України (статті 50, 51 Земельного кодексу України та у згаданому наказі використовується виключно терміни «землі рекреаційного призначення» і «рекреаційна зона», що по суті – одне й те саме. Отже за зазначеним наказом, зона відпочинку (вона ж рекреаційна зона) то є – спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення. Таке визначення відповідає нормам зазначених статей Земельного кодексу. Ключовими в даному випадку є ознаки: «виділена генеральним планом» і «організована територія». Тобто, якщо ця територія не позначена на генеральному плані населеного пункту, як зона відпочинку, або рекреаційна зона, або ця територія не є організованою (тобто, ті ж самі елементи хоча б якогось благоустрою для відпочинку), така зона не є зоною відпочинку, яку згадано в Постанові КМУ-211.

У будь якому разі ключовим є облаштованість території для масового відпочинку населення. Не має облаштованості – не має заборони відвідування за Постановою КМУ-211, не має підстав для штрафування.

Залишається проблема з прибережною зоною, але на це питання надати відповідь важко, адже вона занадто по-різному розписана в різних нормативних актах. І теж не зрозуміло – кому завадило, щоб люди на березі водойми займалися спортом, дихали свіжим повітрям, тощо? Можна ввести якісь обмеження, наприклад – заборона купатися, не збиратися у групи, тощо, але для чого забороняти взагалі? Чи мета постанови не зберегти здоров’я населення, а навпаки перетворити його у дохляків?

Щодо визначення громадських місць, де не можна перебувати без маски, те цей юридичний термін не має конкретного визначення в законодавстві. Мабуть є єдина законодавча норма – стаття 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», яку можна застосовувати за аналогією закону. Вона визначає громадське місце, як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під’їзди, а також підземні переходи, стадіони. Судова ж практика у справах про хуліганство та появу у п’яному виді в громадських місцях зазвичай відносить до таких місць будь які місця, де збираються та зазвичай накопичуються люди, місця масового відпочинку. Не відносяться до таких глухі закоулки, нелюдні двори, тощо. Але то, мабуть у кожному конкретному випадку буде визначати суд.

Що дозволено? Дозволено таке:

• торгівля продуктами харчування, пальним, деталями та приладдям для транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, добовим молодняком свійської птиці, засобами зв’язку та телекомунікацій, в тому числі мобільними телефонами, смартфонами, планшетами, ноутбуками та іншими товарами, що відтворюють та передають інформацію, в спеціалізованих магазинах. Перебування в приміщенні таких торговельних «точок» можливо не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі. Крім того, відстань у прикасовій та касовій зонах між особами (за винятком покупця і продавця) повинна бути не менше ніж 1,5 метра та/або має бути наявність між ними відповідних захисних екранів. Відстань між відвідувачами, які очікують дозволу на вхід до приміщень повинна бути не менше ніж 1,5 метри;
• провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей;
• провадження медичної практики, ветеринарної практики, провадження діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації;
• провадження діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання;
• технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій;
• провадження діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв’язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп’ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку;
• об’єктів поштового зв’язку, кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг;
• торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень.

Щодо транспортного сполучення:

Дозволене перевезення пасажирів легковими автомобілями.

Заборонені регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі.

Хто потребує самоізоляції?

• всі особи, які досягли 60-річного віку, крім осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність об’єктів критичної інфраструктури.
• особи, які мали контакт з хворим на COVID-19, крім осіб, які перебували у засобах індивідуального захисту у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
• особи, щодо яких є підозра на інфікування, або особи, які хворіють на COVID-19 та не потребують госпіталізації;

Обов’язки особи у разі призначення зобов’язання щодо самоізоляції:

• особи, які потребують самоізоляції, зобов’язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають;
• особам, які потребують самоізоляції (крім осіб, які хворі на COVID-19) та заявили про неможливість забезпечення піклування про них у період самоізоляції іншими особами, дозволяється відвідування місць торгівлі продуктами харчування, засобами гігієни, лікарськими засобами, медичними виробами, які розміщені на відстані не більше ніж 2 км. від місця самоізоляції, за умови використання засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок без клапану видиху (мабуть тим, кому до магазину більше 2 км. – просто помирати від голоду? Мабуть кабмінівські мешканці Києва просто не знають, що таке буває? Як то кажуть: «страшно далекі вони від народу…»);
• особам, які потребують самоізоляції (крім осіб, які хворі на COVID-19) та заявили про неможливість забезпечення піклування про них у період самоізоляції іншими особами, дозволяється двічі на день вигул домашніх тварин.
• Особа зазначає місце своєї самоізоляції та інформацію про засоби зв’язку (номер телефону), короткі відомості про стан здоров’я та хронічні захворювання на час самоізоляції (за згодою особи).

У невідкладних станах особа, яка перебуває на самоізоляції, звертається за екстреною медичною допомогою.

Контроль за дотриманням режиму самоізоляції здійснюється працівниками Національної поліції та Національної гвардії, працівниками державних установ Міністерства охорони здоров’я епідеміологічного профілю, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами, у тому числі з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

При цьому, Міністерству цифрової трансформації до 5 квітня 2020 р. доручено розробити електронний сервіс з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг для можливості проведення моніторингу щодо додержання самоізоляції та/або обсервації (ізоляції) особами, зазначеними в пунктах 4 і 5 цієї постанови. Але такий моніторинг може здійснюватися лише за наявності згоди відповідної особи.

З ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ

Для деякої розрядки напруги і може для передання нашим владним органам деякого старого досвіду складання нормативних актів і їх публікації варто звернути їх увагу на 2 історичних документа, про те, як це робилося в подібних ситуаціях в минулому, незважаючи на відсутність тоді Інтернету і таких розвинутих ЗМІ (кому не цікаво, можна ж просто пропустити..)

Перший документ – це оголошення 1918 року про правила поведінки населення і наведення ладу у Хотинському повіті, яке військова влада Австро-Угорщини вивішувала в місцях для офіційних оголошень і на усіляких видних місцях.

З весни 1918 року Хотинський повіт перебував під австрійською воєнною владою. Австро-угорські війська захопили Хотинщину 28 лютого 1918 року. За короткий час у Хотинському повіті був влаштований порядок, після того, як 10 березня (25 лютого за стар. стилем) 1918 року було опубліковано оголошення Хотинської повітової земської управи про встановлення воєнного режиму наступного змісту:

«На підставі розпорядження австро-угорської воєнної влади Хотинська повітова земська управа повідомляє населенню Хотинського повіту:

1. Протягом семи діб від дня оголошення цього всі земські недоїмки повинні бути повністю сплачені. Оклад же цього року повинен бути сплачений негайно після одержання окладових повідомлень.
2. Усякі збіговиська й мітинги як у відкритих, так і в закритих приміщеннях, безумовно забороняються.
3. Всім особам безумовно забороняється вивіз із повіту їстівних припасів без дозволу земської управи.
4. Приховування предметів першої необхідності зі спекулятивною метою переслідується за законом воєнного часу.
5. До 1 березня ц.р. увесь Хотинський повіт повинен бути очищений від падалі і нечистот.
6. Виконання викладених розпоряджень покладається на чинів міліції та на волосні земські управи.
7. Всі мости й дороги повинні бути полагоджені в самий найкоротший строк.
8. За порушення пунктів цього оголошення винні піддаються грошовому штрафу в перший раз від 10 до 100 руб. або арешту від одного до 10 днів, у другий раз – від 100 до 500 руб. або арешту від 10 до 30 днів. При повторенні порушення винні будуть піддаватися штрафу й арешту.

За порушення даного оголошення винні піддаються покаранню за законами воєнного часу.

Голова земської управи П. Ф. Китайгородський.

Із справжнім вірно, в. с. секретаря»^[1].

Другий документ щодо підтримання санітарно-епідеміологічного стану вже був виданий місцевим органом радянської влади у 1945 році.

11 березня 1945 р. Сокирянським райвиконкомом було винесено обов’язкову постанову «Про санітарне оздоровлення Сокирянського району та райцентру містечка Сокиряни», якою було вирішено, зокрема:

«З метою покращення санітарного стану в районі та райцентрі м. Сокиряни, а також попередження від можливості шлунково-кишкового захворювання населення в зв’язку з потеплінням, Районний виконавчий комітет постановляє:

Всім головам сільських рад, директорам підприємств, керівникам установ, райкомунгоспу, орендарям будинків та приватним домовласникам провести такі заходи:

1. Очистити вулиці, двори, сквери, плани, завулки, вбиральні, помийні ями та інші звалища бруду. Вивезти та закопати всі покидьки на місця для цього призначені. Відремонтувати, а там де немає збудувати вбиральні та помийні ями вигрібного типу. Райсанінспектору слідкувати та своєчасно проводити хлорування вбиралень та помийних ям. Витрати зв’язані з цим віднести на керівників установ, підприємств та власників будинків.
2. За санітарний стан безгосподарних покинутих домоволодінь покладається відповідальність на містечкову раду м. Сокиряни, голів сільрад та райкомунгосп.
3. Зробити ремонт та обсипку землею колодязів, очистити від бруду, до всіх колодязів громадського користування приробити покришки та загальну баддю. Виконання робіт покладається на голів сільрад та райкомунгосп.
4. Завідуючому райсанстанцією дезбюро забезпечити всі роботи по дезінфекції в районі.
5. Головам сільрад, райкомунгоспу, орендарям будинків та приватним домовласникам поновити, або насадити знищені зелені насадження в містах та інших населених пунктах району.
6. Нагляд за виконанням цієї постанови покладається на Сокирянський відділ райміліції, містечкову раду, сільради та райсанстанцію.
7. Винні в порушенні цієї постанови притягаються до відповідальності: по першому разу штрафові в розмірі до 100 карбованців, або примусова робота до одного місяця, по другому разу до кримінальної відповідальності.
8. Термін оскарження встановлюється 10–денний.

Голова райвиконкому Тимошенко, Секретар райвиконкому Бондаренко»^[2]

Обидва документи викладені просто і доступно для сприйняття, чого не скажеш про Постанову Кабміну № 211. Все ж, варто зазначити, що влада вже поступово чомусь вчиться – наприклад видали цю листівку, достатньо зрозумілого змісту:

__________________________________________________________

[1] Борьба трудящихся Молдавии против интервентов и внутренней контрреволюции в 1917–1920 гг. Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Картя Молдовеняскэ», 1967.

[2] Обов’язкова постанова «Про санітарне оздоровлення Сокирянського району та райцентру містечка Сокиряни» // Оновлене життя. Газета Сокирянського райкому КП(б)У та райвиконкому. – Сокиряни, 29.03.1945.

__________________________________________________

Публікація – квітень 2020 року