Міжнародні норми по боротьбі з рабством

Україна ще з 1956 року (яким би дивним це комусь не здавалося б) є учасником Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі й інститутів та звичаїв, подібних до рабства від 7 вересня 1956 року. Конвенція спрямована на те, щоб покласти кінець не тільки прямому рабству, а також інститутам і звичаям, подібним до прямого рабства.

Ми не будемо досліджувати всі моменти цієї Додаткової конвенції, зупинимося лише на тому – що згідно до цього документу визнається рабством.

До 1956 року, згідно з Конвенцією про рабство від 25 вересня 1926 року (зі змінами від 7 грудня 1953 року) рабством визнавався стан або становище людини, над якою здійснюються атрибути права власності або декотрі з них. Також конвенція охоплювала заборону торгівлі невільниками, що включало будь-який акт захоплення, придбання або поступки людини з метою продажу її у рабство; будь-який акт придбання невільника з метою продажу його або обміну; будь-який акт поступки шляхом продажу або обміну невільника, придбаного з метою продажу або обміну, так само як і взагалі який би те не було акт торгівлі або перевезення невільників.

З 1956 року до рабства також віднесені:

а) боргова кабала, тобто положення або стани, що виникають внаслідок застави боржником у забезпечення боргу своєї особистої праці або праці залежного від нього особи, якщо належним чином обумовлена цінність виконуваної роботи не зараховується в погашення боргу або якщо тривалість цієї роботи не обмежена і характер її не визначений;

b) кріпацький стан, тобто таке користування землею, при якому користувач зобов’язаний за законом, звичаєм або угодою жити й працювати на землі, що належить іншій особі, і виконувати певну роботу для такої іншої особи, або за винагороду або без неї, і не може змінити це своє становище;

c) будь-якого інституту або звичаю, за яких:

• жінку обіцяють видати або видають заміж, без права відмови з її боку, її батьки, опікун, родина або будь-яка інша особа або група осіб за винагороду грошима або натурою;
• чоловік жінки, його родина або його клан має право передати її іншій особі за винагороду або іншим способом; або жінка по смерті чоловіка передається в спадщину іншій особі;

d) будь-якого інституту або звичаю, згідно з яким дитина або підліток, віком молодший 18-ти років передається одним або обома своїми батьками або своїм опікуном іншій особі, за винагороду або без такої, з метою експлуатації цієї дитини або підлітка або його праці.

Перевезення або спроба перевезення рабів з однієї країни в іншу якими б те не було транспортними засобами або співучасть у таких вважається карним злочином за законами держав, що беруть участь у цій Конвенції, і особи, визнані винними в цих злочинах, підлягають суворим покаранням.

Обернення іншої особи в рабство, або схилення іншої особи до віддачі себе або особи, залежної від цієї іншої особи, у рабство, або замах на здійснення таких дій, або співучасть у них, або участь у таємній змові для здійснення кожної із цих дій вважається карним злочином за законами держав, що беруть участь у цій Конвенції, і особи, визнані винними в ньому, підлягають покаранню.

Під “работоргівлею” розуміються й у неї включаються всі дії, пов’язані із захопленням, придбанням якої-небудь особи або з розпорядженням нею з метою обернення її в рабство; всі дії, пов’язані із придбанням раба з метою його продажу або обміну; всі дії із продажу або обміну особи, придбаної із цією метою, і взагалі всяка дія по торгівлі або перевезенню рабів якими б те не було транспортними засобами.