А Д В О К А Т
Кучерявый Олег Петрович

полный комплекс юридических услуг, защита интересов граждан и юридических лиц

Дек

11

Податкові зміни не лише в Податковому кодексі

Автор: Advocat

Без сумніву, всім вже добре відомо про прийняття Верховною Радою Податкового кодексу України (ПК). Але по при галас, якій здійнявся навколо ПК, майже ніхто і не чув, що депутати під шумок тихесенько прийняли ще один (а може не один?) закон з податкових питань. Це закон № 2756-17 вiд 02.12.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України»

Закон, в основному, набере чинності одночасно з ПК, тобто – з 1 січня 2011 року.

Зокрема, до Цивільного кодексу України (ЦК) внесено зміни до ст. 93, частину першу якої викладено в такій редакції: «Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку«.

Зміни спіткали і дуже важливу ст. 203 ЦК про підстави недійсності правочину. Частина перша статті 203 тепер буде в такій редакції: «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам«. Нагадаю, що раніше у цій нормі не було нічого про інтереси держави. Враховуючи, що поняття «інтереси держави» не менш розпливчате, ніж поняття «моральні засади суспільства», шанси для визнання недійсними тих чи інших правочинів у бажаючих збільшилися.

Стаття 228 ЦК про правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, доповнено частиною третьою, згідно з якою, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то:

  • при наявності умислу у обох сторін — в разі виконання правочину обома сторонами — в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне — з неї першій стороні на відшкодування одержаного;
  • при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Статтю 234 ЦК доповнено частиною третьою такого змісту: «Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами«.

Частину перша статті 657 ЦК тепер виглядає так: «Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі«.

Внесено зміни і до Кримінального кодексу України (КК) щодо кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства. Частину четверту статті 212 КК викладено в такій редакції: «Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня)«.

Спіткали зміни також і Кодекс адміністративного судочинства України (КАС), який доповнено статтею 183-3 про особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби. Провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо:

1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;

2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;

3) стягнення коштів за податковим боргом.

Подання подається до суду першої інстанції протягом 24-х годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно мати форму, визначену цією статтею КАС. У разі недотримання цих вимог суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів. Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо: заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті, а також, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. Ухвалу про відмову в прийнятті подання може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її винесення.

У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Розгляд подання відбувається за участю органу державної податкової служби, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Та цікаво, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання. При чому у статті не зазначено, що мається на увазі неявка у разі належного повідомлення платника податків. Тобто, існує можливість неповідомлення платника податків і розгляду справи без нього.

Апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку за загальною процедурою.

У Законі України «Про інформацію» тепер визначено поняття податкової інформації. Закон доповнено статтею 25-1 такого змісту: «Податкова інформація — сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій. Захист податкової інформації гарантується державою. Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами».

У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» статтю 3 доповнено частиною третьою такого змісту: «Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису«.

Частину дев’яту статті 9 викладено в такій редакції: «Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов’язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом«.

Одночасно пункт 4 частини першої статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» доповнено реченням такого змісту: «Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом«. Така ж норма введена і до статті 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»: «Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом» (частина 5).

Слід зазначити, що депутати потурбувалися також за бджолярів. Тепер, відповідно до ст. 77 Лісового кодексу, спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Цей збір встановлюється Податковим кодексом України.

У Законі України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», згідно пункту 2 частини першої статті 9, особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства. Але при цьому одночасно з закону виключено частину четверту статті 15, згідно з якою до цього часу одноразові грошові виплати громадянам похилого віку у зв’язку з виходом на пенсію, що здійснюються за рішенням трудового колективу за рахунок коштів підприємств, оподаткуванню не підлягали.

Таку ж саме норму введено і до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих від чорнобильської катастрофи (пункт 18 частини першої статті 20) тепер надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства, а не взагалі – як було дотепер.

Особи, які постійно проживають та постійно працюють або постійно проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, та особи, які постійно працюють, але не проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, отримують пільги щодо сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету також виключно відповідно до податкового та митного законодавства (ч. 2 ст. 23).

Аналогічні зміни спіткали і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до пункту 18 частини першої статті 12, пункту 23 частини першої статті 13, пункту 17 частини першої статті 14, пункту 19 частини першої статті 15 та пункту 2 статті 16 пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету цим категоріям громадян також надаються не автоматично по всьому, а виключно відповідно до податкового та митного законодавства.



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *