Про держдопомогу жертвам націстських переслідувань

Законом вiд 01.07.2010 року № 2408-VI Верховна Рада України внесла зміни до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” щодо віку неповнолітніх в’язнів та розміру підвищення пенсії.

Насамперед змінами до закону змінено віковий поріг дії окремих норм закону і встановлено, що держава забезпечує соціальний захист жертв нацистських переслідувань, в тому числі – колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років (до цього часу було – 16 років), в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового утримання їх батьків.

Колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються:

Ø інвалідам I групи – на 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

Ø інвалідам II групи – на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

Ø інвалідам III групи – на 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність

(раніше всім було по 25%).

Колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим особам, зазначеним у цій статті, – на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 6-2 Закону (колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин), які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Закон набирає чинності з дня його опублікування.