А Д В О К А Т
Кучерявый Олег Петрович

полный комплекс юридических услуг, защита интересов граждан и юридических лиц

Мар

4

Про проблеми садових товариств

Автор: юрист Денис Кучерявый

Міністерство юстиції України на чиєсь звернення роз’яснило деяких норм законодавства стосовно садівницьких товариств. Відповідний лист Мінюсту вiд 30.12.2009 № 1079-0-2-09-19 опубліковано на сайті Верховної ради.

Зокрема, міністерство роз’яснило, що правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації, а відповідно і садових товариств в Україні, визначає Закон України «Про кооперацію». Відповідно до статті 41 «Прикінцеві положення» зазначеного Закону кооперативи та кооперативні об’єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом року з дня набрання чинності ним Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом.

До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об’єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Що таке кооператив? Згідно із статтею 1 вказаного Закону кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Обслуговуючий кооператив — це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об’єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Враховуючи наведені норми законодавства, на сьогоднішній день садівницькі товариства можуть функціонувати у такій організаційно-правовій формі, як обслуговуючі кооперативи.

Роз’яснив Мінюст і питання можливості внесення членом садівницького товариства свого пайового внеску то товариства майном у вигляді власної земельної ділянки (напевне, когось таке цікавило?). Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю — це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Власник має право вчинити щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина друга статті 319 Цивільного кодексу України. В розумінні Закону України «Про кооперацію», пай — майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки (стаття 2 Закону).

Щодо питання, чи може вважатися приватизацією придбання членом товариства земельної ділянки в такого товариства за договором купівлі — продажу. Статтею 81 Земельного кодексу України визначено підстави, за яких громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, серед яких, зокрема, розмежовуються:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатна передача із земель державної і комунальної власності;

в) приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до статті 35 ЗКУ приватизація земельної ділянки громадянином — членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Частиною третьою статті 116 ЗКУ передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян: одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Натомість загальні положення про купівлю-продаж визначено главою 54 ЦКУ. Зокрема, статтею 655 ЦКУ встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто такий договір є оплатним.

Отже, приватизація земельних ділянок та придбання їх за договором купівлі — продажу є окремими підставами набуття права власності на земельні ділянки.

Заинтересовала публикация?
  • Получайте новые публикации по RSS или E-mail.


Обсуждение закрыто.