Стягнення аліментів в умовах воєнного стану

Непоодинокими є випадки, коли станом на час введення в Україні воєнного стану один із батьків мав намір звернутися до суду з метою стягнення аліментів на утримання дитини, або ж така необхідність виникла уже після початку війни. Що у цьому разі?

Закон у цій частині не зазнавав жодних змін, а тому мати або батько, які утримують дитину одноосібно, мають право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу або із позовною заявою про стягнення аліментів.

Так, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитини (ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України).

Перевагою такого способу захисту є швидкість отримання рішення, оскільки заява про видачу судового наказу розглядається протягом п’яти днів з дня її надходження. Ґрунтуючись на практичному досвіді, можна заздалегідь очікувати, що отримати судовий наказ все ж можна буде не раніше ніж за 30 (тридцять) днів після подання заяви. Проте, у порівнянні із стягненням аліментів на підставі позовної заяви, ці строки є надзвичайно короткими.

Єдиним недоліком стягнення аліментів на підставі судового наказу є гранична межа розміру аліментів, які стягуються – десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. На сьогоднішній день граничні розмірі становлять – 21,000.00 гривень на дітей до 6 (шести) років та 26,180.00 – на дітей від 6 (шести) до 18 (вісімнадцяти) років.

Проте слід мати на увазі, що законодавство передбачає можливість зміни розміру аліментів (як у бік збільшення, так і у бік зменшення), якщо життєві обставини сторін змінюються. Передумовами для ініціювання судового процесу з цього приводу може бути зміна матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них, тощо.

Якщо ж стягнення аліментів на підставі судового наказу не дозволяє забезпечити належне утримання дітей, один із батьків має право звернутися до суду із позовною заявою про стягнення аліментів. Така форма захисту дозволяє визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі або у частці від доходу батька (матері), проте граничного обмеження розміру стягнення закон не передбачає. У такому випадку розмір аліментів, присуджений судом, буде залежати від доказів, наданих на підтвердження витрат, які здійснюються на утримання дитини та можливості платника аліментів брати участь в утриманні дитини на рівні, який заявлено у позові.

В умовах воєнного стану проблемою, з якою можуть зіштовхнутися батьки, є функціонування судів на певних територіях. Так, заява про видачу судового наказу подається за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а позовна заява – за місцем реєстрації позивача. Непоодинокими є випадки, коли на зазначених територіях відбуваються активні бойові дії або територія є окупованою.

Такі випадки жодним чином не обмежують право громадян на судовий захист та регулюються тимчасовою зміною територіальної підсудності окремих судів. Так, у випадку, якщо суд за місцем реєстрації проживання сторін не може функціонувати внаслідок війни, справи, які перебувають на його розгляді, передаються до іншого суду. Актуальну інформацію щодо таких змін у діяльності судів можна отримати на офіційному веб-сайті «Судова влада України» та окремих сторінках судів, в тому числі, Верховного Суду.

Чи застосовуються санкції до боржників зі сплати аліментів під час війни?

Окремим питанням, яке виникає на часі, є притягнення боржників, які не сплачують аліменти, до відповідальності.

Нагадаємо, що статтею 196 Сімейного кодексу України передбачено відповідальність за прострочення сплати аліментів, зокрема, у вигляді стягнення за рішенням суду неустойки (пені) у розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розрахунок здійснюється від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Крім того, слід пам’ятати про те, що за несплату аліментів передбачено також адміністративну (стаття 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та кримінальну (стаття 164 Кримінального кодексу України) відповідальність.

Усі наведені вище види відповідальності є чинними та не зазнали змін під час війни. Відповідно, несплата аліментів під час воєнного стану не звільняє платника аліментів від відповідальності.

Чи стягуються аліменти із військовослужбовців?

Одним із нагальних питань, яке виникло в умовах воєнного стану, стало також питання стягнення аліментів із платників, які перебувають у Збройних Силах України.

З цього приводу законодавство чітко говорить про те, що жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено.

Так, Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Таким чином, військовослужбовці сплачують аліменти на загальних засадах та з усіх видів грошового забезпечення (крім такого, яке не має постійного характеру).

Чи стягуються аліменти з особи, яка втратила роботу під час війни?

Окремою стороною військової агресії стала втрата для багатьох робочих місць та усіх видів доходів. Втім, як до введення воєнного стану на території України, так і після – регулювання цього питання у розрізі аліментів не змінилося.

Зокрема, частиною 2 статті 195 Сімейного кодексу України закріплено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

З огляду на зазначене, незалежно від того, чи втратила особа працевлаштування до введення воєнного стану, чи після, обов’язок сплати аліментів за нею залишається.

Договірне врегулювання аліментних зобов’язань

Наостанок, але не в останню чергу, варто звернути увагу на те, що питання аліментів може бути врегульовано на підставі нотаріально посвідченого договору. В умовах війни та релокації батьків та дітей, в тому числі, за кордон, такий спосіб вбачається особливо актуальним.

Так, батько та мати мають право укласти між собою договір про участь в утриманні дитини (аліментний договір), в якому встановити розмір, строки та порядок сплати аліментів та додаткових витрат на дитину. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Альтернативним варіантом є укладення нотаріально посвідченого договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно. За таким договором платник аліментів передає у власність дитини нерухоме майно та звільняється від сплати аліментів. При цьому, обов’язок сплати додаткових витрат на утримання дитини залишається незмінним.

Олена Сібірцева

(за публікацією на сайті Ради адвокатів Київської області)

_______________________________________________________________________

Публікація на нашому сайті – червень 2022 року