Борги и боргові розписки

Здається: що може бути простіше боргових зобов’язань? Хтось дав у борг, хтось взяв, має повернути… Але повертають далеко не завжди і в цих випадках дуже часто виникають труднощі зі стягненням боргу. І слід зазначити, що основні труднощі виникають насамперед з вини займодавців.

Одна з досить частих проблем виникає у тих випадках, коли не укладено письмовий договір позики. При цьому слід зауважити, що такий договір не обов’язково повинен бути розписаний саме як зазвичай розписується договір. У відповідності до ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України (ЦК), “На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей“.

Тобто, цілком достатньо правильно оформленої розписки, яку не обов’язково посвідчувати у нотаріуса. Хоча слід зауважити, що нотаріальне оформлення позики в деяких випадках може посилити ефективність. Тобто, якщо Ви уклали договір, або хоча би оформили правильно розписку, то Ви себе законодавчо убезпечили від неповернення боргу. Але, якщо письмового документу про борг не має, то Вам ні які свідки не допоможуть, навіть якщо їх буде дуже багато, адже закон прямо забороняє посилатися на покази свідків у разі відсутності письмового документу. Це до речі стосується і тих випадків, коли повернення коштів відбувається без документального оформлення.

Що таке правильне оформлення розписки? Обов’язково повинно бути зазначено: хто і кого бере (повністю прізвище, ім’я, по-батькові, а не баба Маша у Нюри). Не завадить зазначити додаткові анкетні відомості: рік народження (особливо в населених пунктах з розповсюдженими прізвищами та іменами), домашню адресу, номер паспорту.

Друге обов’язкове зазначення у розписці – сума боргу. Обов’язково вкажіть і числом і прописом. Та вже якось не забудьте вказати, словосполучення ” у борг”. Вкажіть у якій валюті, а то деколи пишуть суму але навіть забувають написати чого (гривень, доларів США чи євро). Якщо даєте в борг долари, то обов’язково слід вказати, що то долари США. Не бійтеся писати, що позичаєте (даєте у борг) у іноземній валюті. Закон цього не забороняє.

Третє з головних зазначень – дата повернення. Це те, що частіше всього забувають написати у розписці. А це погано і згодом – при поверненні боргу потребує додаткових зусиль і значної втрати часу.

І те, що у нас, зазвичай, ні хто не пише в більшості випадків: про відсотки. Насамперед слід зазначити, що багато громадян вважають, що отримання відсотків по боргам у нас заборонено. Це не вірно. Отримання відсоткової винагороди дозволено і цілком правомірно буде вказати у розписці – під який відсоток Ви даєте позику.

До цього слід також пояснити, що у відповідності до ст. 1048 ЦК України, “Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики“. Тобто, якщо у розписці вказано розмір відсотків, то вони мають сплачуватися відповідно до цих умов. Але, навіть якщо у розписці нічого не зазначено про відсотки і не вказано, що позика безвідсоткова, то позикодавець автоматично має право на відсоткову винагороду на рівні облікової ставки Національного банку України. Цю обставину слід враховувати як позикодавцям так і позичальникам.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, “Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом“.

Щодо дати повернення суми боргу: якщо так сталося, що у розписці вона з будь яких причин зазначена не була, то це не кінець. Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, “якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений…, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги…“. Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у встановлений строк, а якщо строк не встановлений, протягом 30-ти днів з дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це. Тут є деяка колізія закону, але враховуючи, що для договору позики встановлена спеціальна норма, слід керуватися вимогами ст. 1049 ЦК, тобто – 30-денний строк з дня пред’явлення вимоги.

В такому випадку слід надіслати поштою або вручити особисто позичальнику письмову претензію про повернення боргу протягом 30-ти діб. Якщо надсилаєте поштою, то надсилайте листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення. Якщо вручаєте особисто, то обов’язково з розписом отримувача-позичальника і зазначенням ним дати отримання на копії претензії. Тридцятиденний термін слід відраховувати від дати отримання позичальником Вашої претензії. Відразу потому можна подавати позов до суду.

Якщо Ви впевнені, що претензія не дасть результату сама по собі, то допоки вона ходить поштою, можете готувати необхідні документи для судового позову. Наприклад звернутися до відділу статистики, щоб вони Вам нарахували розмір відсотків та інфляційні втрати. Чек оплати послуг статоргану збережіть, потім включите його у позов до матеріальних втрат. Це саме стосується і всіх інших матеріальних втрат, які пов’язані з витребуванням боргу і судовим позовом.

При поверненні боргу рекомендуємо позичальникам не обмежуватися тим, що кредитор (позикодавець) повернув розписку, а отримувати від нього також розписку про те, що борг від такого-то числа повернуто в такій-то сумі.

_____________________________________________________________

Публікація – квітень 2010 року