Платні послуги СЕС урізано

Українським Кабінетом Міністрів нещодавно, а саме 30 листопада 2011 року видано коротеньку Постанову за № 1262 під непоказною назвою “Про внесення зміни до переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату”.

Зміст Постанови, на перший погляд, теж не вражає: “Внести зміну до переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. N 1544, виключивши пункти 7 і 12″.

Нібито, що тут такого: ну виключили два пункти з Постанови? Та їх пачками щоденно виключають та включають! Але, насправді, щодо цієї Постанови тут проглядається досить недобра тенденція, або навіть гірше – система…

Та що ж саме відбулося? Спробуємо розповісти доступно.

Вищезазначений “Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату”, це не просто перелік, а список робіт, які виконуються СЕС, адже ці роботи безоплатно санстанції в сучасних умовах здійснювати не будуть.

Як зазначено у щойноприйнятій Постанові КМУ, скасовано пункти 7 і 12.

Дивимось пункт 7: “Проведення робіт з акредитації та атестації підприємств, установ, організацій на право здійснення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, санітарно-хімічних та інших досліджень”. Що далі СЕС не буде перевіряти перед відкриттям підприємств, які будуть здійснювати токсиколого-гігієнічні, медико-біологічні, санітарно-гігієнічні, санітарно-хімічні та інші дослідження, не буде атестувати ці підприємства на предмет їх відповідності вимогам санітарної безпеки населення? Тобто, тепер, цим зможе спокійно, безконтрольно займатися хто схоче і як схоче? Чим це може скінчитися для населення? А чим завгодно, аж до величезних токсичних і біологічних уражень значних територій?

Другий – 12-й пункт Порядку, який скасовано гласить: “Підготовка та видача дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів у випадках, передбачених статтями 12, 16, 17, 23 і 25

Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” та статтею 22 Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів”.

Тепер дивимось: які саме дозволи, сертифікати, висновки, тощо не буде видавати СЕС на платній (та відповідно і на безоплатній) основі?

Стаття 12 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” називається “Проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи” і встановлює в загальному, що санслужба проводить експертизи такого характеру.

Стаття 16 цього ж Закону, визначає умови ввезення продукції з-за кордону, її реалізації та використання і, зокрема, встановлює, що підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров’я населення. У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Норма закону, яка вимагає наявність висновку, нібито не скасована, але видача такого висновку вилучена з переліку платних послуг. Що це значить: чи то СЕС взагалі не буде видавати такі висновки, чи буде діяти в інтересах підприємців за державний кошт, чи то про сто за хабарі? А може тепер можна ввозити, продавати будь яку гидоту і ніхто не перевірить? Скоріш за все – останнє! А коли вже хтось один, або декілька, або масово отруїлися, захворіли, або померли, то лише тоді будуть перевірки.

Стаття 18 Закону встановлюю вимоги до господарсько-питного водопостачання і місць водокористування та визначено, що органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту. Зрозуміло, що місцеві влади робили це через СЕС. Як тепер буде? Чи може самостійно водоканали будуть турбуватися про здоров’я населення? Та у них грошей на прокачку води постійно не вистачає!..

Згідно з статтею 23 Закону, лише з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби та інших спеціально уповноважених органів здійснювалися роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань. За статтею 25 Закону, виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також з дозволу інших спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тепер таких дозволів СЕС на платній основі видавати не буде. На безоплатній, напевне, теж? Чим це загрожуватиме населенню, впевнений, що пояснювати не потрібно.

Стаття 22 Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” встановлює, зокрема, що оператори потужностей (об’єктів), що здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря, який видається на кожну з таких потужностей (об’єктів), що використовуються для здійснення вищезазначеної діяльності.

_________________

Слід зазначити, що населення вже досить тривалий час через ЗМІ підготовляли про всяк випадок, до цих змін. З різних інформаційних джерел часто й густо лилося щось начебто: “Ніде у світі у санітарно-епідеміологічних служб немає таких повноважень, вони не здійснюють такий обсяг контрольних функцій, все це сприяє лише корупції, ускладнює й затримує розвиток бізнесу…”

Насамперед, слід відзначити, що це в наших бізнесменів і ЗМІ взагалі така манера розвилася: не подобається щось комусь особисто, або якійсь групі – відразу ж починають верещати, що ніде у світі такого не має, а ще більше люблять говорити, що в передових країнах такого немає. А далі, всі хто прочитав (почув), починають, як папуги, повторювати цю нісенітницю. Трохи відволікаючись, приведемо яскравий приклад у вигляді розхожого обивательського міркування, про те, що в нас в Україні (“як ніде у світі”) багато міліції (включаючи внутрішні війська) – “більше, ніж армія”. Та поліції (міліції) і повинно бути більше, ніж армії, якщо немає війни. Це цілком нормальне явище для будь-якої країни, яке не перебуває у стані тимчасової або постійної зовнішньої війни. Візьмемо для прикладу відносно спокійну усередині й при цьому злегка воюючу Францію: там чисельність поліції разом з жандармерією (аналог наших внутрішніх військ), набагато більше, ніж чисельність сухопутної армії.

До того ж, країна в нас давно вже не передова, а фактично – звичайна країна третього світу, до якої стандарти передових країн можуть бути застосовні далеко не у всіх випадках. По-друге, насправді, ті, хто висуває такі твердження, насправді не знають навіть відносно детально: як воно там дійсно з даною проблемою у “передових” країнах. А якщо щось і знають, то винятково в самому загальному виді. Так їх це й не цікавить! Їх цікавить створення в нас у країні суспільної думки в такому виді – у якому вигідно винятково їм. Щодо СЕС, те у світі є такі ж служби з повноваженнями набагато “крутіше”, наприклад – у США.

Але повернемося до наших українських СЕС. Ці служби дійсно не є зразком. Та вони не є відмінними від інших державних служб і зменшення їх повноважень і контрольних функцій аж ні як не зменшить у країні корупцію. Які б не були санслужби, але наші підприємці різних рівнів і статків до цього часу намагалися утримувати свої підприємства хоча б у відносно належному санітарному стані. При чому, якщо і не для того, щоб був порядок і виконувалися вимоги закону, а хоча б для того, щоб уникнути “наїздів”, штрафів і хабарів працівникам санслужб. Як би там не було з точки зору правопорядку і моралі, а це хоча б трохи стримує в Україні і так вкрай поганий (майже жахливий) санітарно-епідеміологічний стан.

Що-що, а повноваження СЕС в Україні, щоб там не пищали підприємці, потрібно не зменшувати, а розширювати, санслужби повинні мати самі широкі повноваження і технічні можливості по здійсненню самого різного контролю, при чому раптового контролю без усяких попереджень, можливості безумовно припинення роботи, а в деяких випадках і повного закриття підприємств, які загрожують санітарній безпеці населення. Тільки це може утримати нас від санітарно-епідеміологічних катастроф та отруєнь населення усілякою хімічною гидотою, якою годують нас наші “підприємці” та торгаші різного калібру під виглядом їжі, косметики, парфумерії, посуду, дитячих іграшок, та навіть будь якої іншої продукції.

Чи збільшиться при цьому рівень корупції в СЕС? Збільшиться, але хвилюватися за проблеми власників підприємств, торгашів, які виробляють і продають населенню під виглядом продуктів споживання всіляку хімічну отруту я наміру не маю і Вам не раджу. А для боротьби з корупцією існують правоохоронні органи. І державна влада, в тому числі в особі Кабміну, повинна забезпечити їх належну діяльність в цій сфері, а не діяти всупереч інтересам населення лише в інтересах бізнесу, насамперед – великого.

__________________________________________________

Публікація – грудень 2011 р.