Рішення Конституційного суду щодо права свідків на захист

Відповідно до Рішення Конституційного суду України (справа N 1-23/2009 від  30.09.2009 р. (N 23-рп/2009), кожна особа під час допиту в органах дізнання, досудового слідства або під час надання будь яких пояснень в якості свідка у правоохоронних і інших державних органах має право на правову (юридичну) допомогу обраного за власним бажанням адвоката, що не виключає можливості одержання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлені обмеження.При цьому, на обґрунтування свого висновку Суд наголосив, що норму частини першої статті 59 Конституції України, згідно з якою “кожен має право на правову допомогу”, потрібно розуміти – як гарантовану державою можливість будь-якій особі, незалежно від характеру його правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, юридичними і фізичними особами, вільно, без неправомірних обмежень одержувати допомогу по юридичних питаннях у тому обсязі і в тих формах, які цій особі потрібні на її власний розсуд.

При цьому Суд, у відповідності зі своїми повноваженнями, указав, що дане його Рішення є обов’язковим до виконання на всій території України, є остаточним і не може бути оскаржено.

Напевно потрібно простіше роз’яснити вказівку Суду про можливість присутності при допитах і опитуваннях осіб, які не є адвокатами. Суд не виключає такої можливості у випадках, коли це право не обмежене законом. На цей час, основним законом, що регулює порядок провадження в кримінальних справах, є кримінально-процесуальний кодекс. Норми цього закону передбачають, що правова допомога в кримінальних справах може надаватися тільки адвокатами і близькими родичами підозрюваних, обвинувачуваних і підсудних. Юристи, які не є адвокатами, поки такого права не мають. Виходячи з цього, варто рахувати, що і відносно свідків правоохоронними органами буде застосовуватися це ж положення.