Болюче питання, або знову про підсудність земельних спорів

Як то кажуть, все тече, все міняється. І міняється дуже швидко. Ще зовсім недавно наш сайт публікував матеріали, які присвячені питанням підсудності земельних спорів, в яких беруть участь органи місцевого самоврядування: стаття “Підсудність земельних спорів у господарських судах” і “Юрисдикція господарських судів при розгляді земельних спорів“.

Статті відображали останні нормотворчі тенденції у цих питаннях, але вже 1 квітня 2010 р. Конституційний Суд України (КСУ) розглянув справу Справа N 1-6/2010 (N 10-рп/2010) за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу України (ЗКУ), пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ).

Перед судом стояли питання, чи є органи місцевого самоврядування є суб’єктами владних повноважень в процесі реалізації своїх повноважень у сфері земельних відносин; чи випливає з положень пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 ЗКУ, що орган місцевого самоврядування при вирішенні зазначених у цих пунктах питань виступає як суб’єкт владних повноважень; чи належить до компетенції адміністративних судів з огляду на пункт 1 частини першої статті 17 КАСУ розгляд спорів про визнання недійсними рішень (дій, бездіяльності) органів місцевого самоврядування, якими порушуються права фізичних та юридичних осіб у сфері регулювання земельних відносин.

Вирішуючи питання, порушені у конституційному поданні, КСУ вважає, що системний аналіз положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб’єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин. Таким чином, положення частини першої статті 143 Конституції України “вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції” стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб’єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.

Відповідно до пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 ЗКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності. І КСУ вважає, що ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям “інші питання місцевого значення“, а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб’єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції.

КСУ вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 КАСУ).

Враховуючи зазначені міркування, КСУ вирішив, що в аспекті конституційного подання:

– положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування “вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції“, слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень;

– положення пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад вирішувати відповідно до цього ЗКУ питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень;

– положення пункту 1 частини першої статті 17 КАСУ стосовно поширення компетенції адміністративних судів на “спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності” слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

І як завжди, Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

___________________________________________________________

Публікація – квітень 2010 року