Чим завершилася “контррозвідувальна” операція?

Деякий час тому Сокирянським райсудом Чернівецької області було завершено розгляд трохрічної кримінальної справи по обвинуваченню трьох працівників відомчої охорони енергетичного підприємства. Працівники охорони слідством УСБУ в Чернівецькій області були обвинувачені у цілій низці злочинних дій. Зокрема, двом керівникам ВОХОР було вмінено у вину привласнення державних коштів на користь 3-х осіб в сумі більш ніж 77 тис. грн., тобто в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 191 КК України).

Крім того, обом керівникам і одному з начальників караулів було висунуто обвинувачення у вчиненні внесення завідомо неправдивих відомостей у офіційні документи.

Захист обвинувачених (а згодом – підсудних) здійснював автор сайту з колегами – адвокатами Шойхетом О.М. (смт. Муровані Курилівці Вінницької області) і Твердушкіним Д.І. (м. Сокиряни Чернівецької області). Гучна кримінальна справа, породжена підрозділом економічної контррозвідки СБУ скінчилася “пшиком”. І це природно, бо ця справа нічим іншим не була від самого початку.

Насамперед: що відбулося і що привело на лаву підсудних трьох поважних людей, двоє з яких є учасниками бойових дій? Що стало приводом для їх обвинувачення?

Керівники ВОХОР, як то належить, перед початком кожного місяця складали графік чергувань та затверджували його у керівництва, по завершенню місяця здавали до бухгалтерії підприємства табель виходу на роботу.

Але графік – графіком, але караульні ВОХОРу періодично мінялися між собою змінами з тих чи інших причин, що є цілком нормальним явищем. Безумовно, що все робилося з дозволу керівників, по узгоджених письмових заявах. Щоденно начальниками караулів велися постові відомості, де було розписано: хто конкретно з охоронців і на якому саме посту ніс караульну службу, тобто відображався фактичний вихід на службу. Додаткова фіксація фактичного виходу на службу здійснювалася в журналах інструктажів і видачі зброї.

Все робили керівники правильно, але дещо робили “як завжди”: табель обліку робочого часу складали і здавали в бухгалтерію, в основному, відповідно до затвердженого графіку, який, таким чином, не зовсім співпадав з даними постових відомостей. До того ж, в табелях додатково відображалися, як робочий час, виходи працівників ВОХОР у їх вихідні дні на господарські роботи по приведенню охороняємої території і службових приміщень у належний стан, виходи на службові навчання, проходження медичних профоглядів, тощо. Тобто – все, що не відображалося і не такі не мало відображатися в постових відомостях (за це надавалися відгули).

Але ці заміни не пройшло попри зоркі очі економічної контррозвідки СБУ. Тільки лишилося загадкою: до чого тут контррозвідка, хоча б і економічна?

Від початку навіть школяреві мало б бути зрозуміло, що в цілому ні якої шкоди ні підприємству, ні державі від таких замін та навіть від неправильного складання табелю обліку робочого часу не було: заміст одних виходили інші, пости охоронялися належним чином, відгули люди получали за фактично виконану роботу і за відрив від законних вихідних в інтересах підприємства.

Але, контррозвідка, отримавши таку “загрозливу для економічної безпеки держави” інформацію, не стала занадто заглиблюватися в деталі. Вони, за допомогою працівника КРУ, підсумували ті часи, коли табеля не відповідали постовим відомостям та й порушили кримінальну справу про розкрадання в особливо великих розмірах.

При цьому, досудове слідство, зазначаючи внесення неправдивих відомостей – як спосіб вчинення привласнення коштів, додатково інкримінувало підсудним вчинення цього злочину окремим епізодом, що само по собі є правовим маразмом – по іншому назвати не можна.

Що цікаво, досудове слідство, на порушення вимог ст.ст. 64 і 132 КПК України, навіть не потрудилося зазначити в пред’явленому підсудним обвинуваченні жодної конкретної дати вчинення злочинних дій і жодної дати по якім підсудними внесено до табелів обліку робочого часу неправдиві відомості, хоча приблизні дати, тобто періоди складання табелів були достеменно відомі. Слід зауважити, що відповідно до п.п. 2 і 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, дане порушення процесуальних норм відноситься до істотних порушень права обвинуваченого на захист. Крім того, воно само по собі говорить про погану якість досудового слідства. І ця неякісність досудового слідства, як і його неприхована упередженість ярко проявилися під час судового розгляду і остаточно підтвердилася внаслідок проведення повторної судово-бухгалтерської експертизи, якою було з’ясовано, що діями підсудних державному підприємству не було завдано жодного збитку.

Але до того воно йшло від самого початку. Як було з’ясовано під час судового розгляду, постові відомості працівники СБУ забирали з ВОХОРу без всякого документального оформлення, чим порушували не лише процесуальні норми, норми ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, ст. 25 Закону України “Про службу безпеки України”, а також п. 6.9. Наказу Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р. “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку“, згідно з яким, “Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств, установ може бути здійснено тільки за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і судів, державної контрольно-ревізійної та податкової служб відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформлюється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства, установи“. І лише через декілька днів після фактичного вилучення працівником СБУ керівникам підприємства надавалися листи про витребування документів і акти вилучення. Що відбувалося з документами протягом тих днів, коли вони без документального оформлення перебували в СБУ лишилося загадкою. Досудове слідство СБУ обвинувачувало підсудних у внесенні в постові відомості неправдивих відомостей. Але за зазначених обставин було цілком доречним і питання: “А чи не внесені якісь зміни в постові відомості самими працівниками СБУ?”. Чому б ні, адже якщо працівники СБУ здатні на одні порушення закону, то чому не здатні на інші?

Підсудні більше 3-х років перебували під тягарем обвинувачення у тяжкому злочині – привласненні державних коштів в особливо-великих розмірах. В значній мірі цьому сприяло те, що ревізія КРУ і судово-бухгалтерська експертиза в справі під час досудового слідства були проведені вкрай неякісно, нічого по суті справи не встановили і її результати були повністю спростовані в судовому розгляді як повторною експертизою так і всіма матеріалами судового розгляду. Більш того, в експертному висновку, як і в матеріалах ревізії виявлене викривлення фактичних даних: безпідставне внесення до цих матеріалів неправдивих відомостей про відсутність окремих працівників на роботі в той час, коли вони фактично були на роботі. Чого варті наприклад дані ревізії (до речі – навіть не підписаної ревізором) і експертного висновку про те, що 9 жовтня 2004 р. ГЕС нібито взагалі не охоронялась, що було і є явною маячнею. То саме стосується даних, що той, чи інший пост взагалі не охоронявся по декілька діб, чого також не було і не могло бути ніколи.

Значною мірою, до неякісності ревізії і бухекспертизи призвело, то що підозрювані (а згодом – обвинувачені) керівники не були допущені працівниками СБУ хоча б до надання пояснень працівникам КРУ (а згодом – судовому експерту), не були допущені не дивлячись на неодноразові звернення мого підзахисного. Про призначення бухгалтерської експертизи обвинувачений і його захисник були повідомлені слідчим лише після її завершення.

Ні працівниками КРВ, ні працівники СБУ, які проводили дослідчу перевірку не з’ясовували причини відсутності конкретних працівників в конкретні дні в постових відомостях.

Слідчий явно продовжив “контррозвідувальну” лінію на монтування кримінальної справи з нічого. В судовому розгляді були оголошені деякі протоколи допиту свідків, з яких було чітко видко, що слідчий ставив свідкам питання, в яких вже міститься частина відповіді. Тобто були порушені вимоги ст. 167 ЦПК України. На допиті свідка – одного з начальників караулів, той вказав, що 11.04.05 року він був на роботі і це відмічено в постовій відомості, але його показання до уваги не були прийняті. Аналогічно було з показами і деяких інших свідків.

Навіть висновком почеркознавчої експертизи, призначеної слідчим, встановлено, що до оформлення низки табелів обліку робочого часу, які включені в матеріали ревізії і експертизи, підсудні не мають відношення. Але, незважаючи на це, суми по таких табелях слідчий включив в обвинувачення підсудним.

Слідчого це все не цікавило. СБУ вже відзвітувало на всіх рівнях про “захист” державних інтересів в особливо-великих розмірах… Ці обставини і призвели до незаконного притягнення підсудних до кримінальної відповідальності по ст. 191 КК України. І не дивно, що прокурор під час суд був змушений відмовитися від обвинувачення по ст. 191 КК.

Але у підсудних залишалася ще одна стаття КК – внесення до документів неправдивих відомостей. Захист був впевнений що в їх діях відсутні ознаки і цього складу злочину, але люди устали від трьохрічного тиску правоохоронних органів і не визнаючи свою вину, погодилися на закриття справи в зв’язку із закінченням по цій статті строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

_____________________________________________________________

Публiкацiя – квiтень 2010 р.