Права сторін, судові виклики, докази та інше по ЦПК

Як і було обіцяно, продовжуємо публікацію статей, присвячених змінам у цивільному процесуальному законодавстві України, які внесені під час прийняття нового закону “Про судоустрій і статус суддів”. У попередній статті розглядалися питання підсудності. Тепер обговоримо деякі інші процесуальні моменти, зокрема стосовно подачі доказів, прав сторін, повноважень представників, викликів до суду, тощо.

Частково змінено порядок подання доказів у справі. Зокрема, якщо раніше особи, які беруть участь у справі позовного провадження були зобов’язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, то тепер права на повідомлення про докази вилучено. А у тих випадках, коли попередній судовий розгляд не проводиться, сторони повинні подати такі докази до початку розгляду справи по суті (частин 2 статті 27 ЦПК). А якщо у Вас такої можливості не має, то по закону – це тепер Ваші проблеми.

Частину другу статті 31 викладено в такій редакції: “Крім прав та обов’язків, визначених у статті 27 ЦПК, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач – пред’явити зустрічний позов”. Тобто, на відміну від попередньої редакції, позивач вже не має право протягом усього часу розгляду справи змінити предмет або підставу позову, та має таке право виключно до початку судового розгляду по суті.

З частини 1 статті 33 ЦПК виключено речення про те, що у разі відсутності згоди позивача на заміну відповідача, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача. Тобто тепер суд замінює відповідача або залучає нову особу в якості співвідповідача самостійно, без згоди позивача.

Частково, але досить суттєво змінено статтю 42 ЦПК про документи, які посвідчують повноваження представників. Зокрема виключено частину 6-ту, про те, що сторона – фізична особа може в суді усно заявити про участь і повноваження представника. Тобто тепер обов’язковою умовою участі в судовому розгляді представника є довіреність, або адвокатський ордер. При чому до ордера адвоката обов’язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору (ч. 4 ст. 42 ЦПК). Ця нова норма ускладнить і затягне багато судових розглядів, особливо там, де в справах беруть участь представники, які не є юристами, або юристи, які не мають судового досвіду. Крім того, це призведе до подорожчання участі представників у судах – на вартість нотаріального посвідчення довіреності, яка в наш час коштує не дешево (від 100 до 300 грн.). Щоправда, можна оформити довіреність у будь якій сільраді, у населених пунктах, де не має нотаріусів. Там буде дуже дешево.

У ч. 4 статті 74 ЦПК слова “сім днів” замінено словами “три дні” і це означає, що судова повістка, яка раніше мала бути доставлена не пізніше, ніж за 7 днів, тепер має бути доставлена не пізніше, ніж за 3 дні, тобто зменшено час на підготовку сторони до розгляду справи. У багатьох випадках, особливо при першому виклику відповідача – це абсурд. За 3 дні необхідно знайти представника, укласти з ним угоду, і стороні і представникові вивчити матеріали, зібрати свої докази, підготувати заперечення, клопотання, заяви. Навіть по нескладній справі це майже не можливо. Таким чином, відповідач цією нормою ставиться у нерівне становище з позивачем.Ця норма, яка нібито має прискорити судовий розгляд, насправді буде слугувати його затягуванню: відповідачі будуть змушені заявляти клопотання про відкладення розгляду для підготовки, для укладання договору з представником, тощо.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

Øюридичним особам та фізичним особам – підприємцям – за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

Øфізичним особам, які не мають статусу підприємців, – за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином (ч. 5 ст. 74 ЦПК). А що робити, наприклад, добропорядному зареєстрованому відповідачу, який перебуває у відпустці або у відрядженні, або десь лежить у лікарні і навіть не здогадується, що він вже повідомлений про час і місце судового розгляду і що вже вирішується його доля або доля його майна?

Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, тепер викликається в суд виключно через оголошення у пресі (ч. 9 ст. 74). Ну, а якщо достеменно відомо його незареєстрованне місцезнаходження, то для чого чекати оголошення в пресі, для чого тягти час і витрачати гроші? Витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача тепер віднесено до судових витрат (ч. 3 ст. 79 ЦПК).

У позовній заяві слід зазначати не лише ім’я (найменування) позивача і відповідача, ім’я представника позивача (якщо позовна заява подається представником), їх місце проживання, але і місце перебування (напевне – тимчасового) або місцезнаходження, а також поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

До позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 ЦПК, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 ЦПК, раніше суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляв ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надавав йому строк для усунення недоліків. Тепер цей строк не може перевищувати 5-ти днів від дня отримання позивачем ухвали. Цікаво, що – “не більше”, тобто може бути менше. А куди вже менше?

У разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому ЦПК, вказана фізична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Таке враження, що автори цього постулату взагалі ніколи не мали справи із судочинством і взагалі втратили відчуття часу й простору. А якщо позов поданий до відповідача, що живе і зареєстрований в іншому кінці України? Які 3 дні?

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 ЦПК. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Що в даному випадку означає: “вирішує”? Хоче відкриває, не хоче не відкриває? Але щось автори мали у своїй голові про це… Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі (ст. 122 ЦПК).

Заперечення відповідача тепер обов’язково має містити зазначення доказів, що підтверджують ці заперечення (ч. 1 ст. 128 ЦПК).

______________________________________________________________

Публікація – вересень 2010 р.