Захист прибережних смуг водойм

Наближається весна, а з нею наближаються і весняні земельні спори. Чимала їх частина буде стосуватися прибережних смуг біля водойм. Напевне, всім відомі скандали, пов’язані з захопленням приватними особами пляжів, встановлення різноманітних загорож навпроти окремих пансіонатів, обмеження проходу вздовж узбережжя річок, ставів і морів. Наприкінці минулого року Верховна Рада України прийняла Закон вiд 02.12.2010 № 2740-VI “Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг”. Зокрема, цим законом внесені зміни до Водного кодексу України (ВКУ) і Земельного кодексу України (ЗКУ), які більш чітко визначають деякі поняття, пов’язані з прибережними смугами.

Статтю 1-шу ВКУ доповнено терміном такого змісту: “пляжна зона – прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності”.

В новій редакції статті 88 ВКУ визначається поняття і режим встановлення прибережних захисних смуг. Земельні ділянки під прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон, виділяються з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

• для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів;
• для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів – 50 метрів;
• для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВКУ. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає:

• території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями;
• прибережні території – складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;

• скелі, інші гірські утворення.

Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об’єкти, рибогосподарські підприємства.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.

До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори. У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов’язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману. У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.

На островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.

Режим використання об’єктів і територій природно-заповідного фонду, розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо морських заток і лиманів, регулюється Законом України “Про природно-заповідний фонд України”.

Змінами до частину першої ст. 90 ВКУ визначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об’єктів, об’єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об’єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов’язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних (ч. 3 ст. 90 ВКУ).

Аналогічні зміни внесені також до статей 60 і 62 ЗКУ.

Слід зазначити, що цей Закон застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Чинність він набрав з 1 січня 2011 року. Тобто будуть постійно виникати проблеми з вже зайнятими прибережними смугами. Напевне, автори законопроекту і депутати потурбувалися за свої земельні ділянки в межах захисних прибережних смуг.

______________________________________________________________

Публікація – лютий 2011 року