До виконавчих листів потрібно вносити коди

Наші законодавці не залишають спроби «полегшити» життя громадян. У минулому році вони «полегшили» життя підприємцям скасувавши свідоцтво про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності (закон від 7.04.2011 р. N 3205-VI). Не знаю – у якому сні або маренні авторам цього нововведення привиділося, що то свідоцтво комусь чимсь заважає або ускладнює життя?

Адже зареєструватися і отримати це свідоцтво (одне на весь подальший період) було в останні роки не важко. Натомість тепер всім підприємцям, навіть тим, хто став таким багато років тому, періодично потрібно бігати до держреєстраторів за виписками з реєстру (по декілька раз за кожною), а щоб отримати – писати заяви, стояти в чергах у держреєстраторів і за кожну виписку сплачувати. А щоб сплатити, бігати по банках, там теж стояти в чергах, втрачати час і ще банки «годувати» оплатою їх послуг. От таку «легкість» зробили «добрі» депутати… (ніціатори законопроекту:  Королевська Н.Ю. і Ляпіна К.М.

А нещодавно «народні» обранці з ініціативи Кабміну потурбувалися за всіх учасників проваджень по виконанню судових рішень – внесли зміни до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» , щодо вимог до виконавчого документу (закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» від 4.07.2012 р. № 5037-VI.

Чергове «спрощення» полягає в тому, що тепер у виконавчому документі, наприклад – у виконавчому листі, якій видає суд, обов’язково має бути зазначено «ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб – платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб – громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України…».

В чому проблема? А в тому, що без зазначення у виконавчому листі коду або номеру паспорту, виконавча служба відмовляє у відкритті виконавчого провадження. При цьому, незважаючи на те, що згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України, «Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», судові канцеляристи про ці зміни здебільшого нічого не знають. Та як би вони і знали, для того, щоб у виконавчому листі було зазначено код, суд повинен мати його документальне підтвердження у вигляді відповідної довідки. І не де-небудь, а у справі. А хто і коли ті довідки долучав до справи, якщо в них не було обов’язкової потреби за законом? До того ж, виконавчий документ може бути пред’явлений до стягнення протягом 3-х років, а коди у раніше оформлених листах, тим більше не записані.

Таким чином, всі хто отримав виконавчі листи по судових рішеннях, в яких не внесено ідентифікаційні коди стягувача і боржника, втратили можливість подачі такого виконавчого листа до виконання. І гірше всього, що вони не мають можливості і внести зміни до своїх виконавчих листів, адже суд не може їх внести, якщо у справі, як зазначено, не має копій таких довідок. А копії довідок долучити до справи після розгляду теж не можливо.

Ті, хто ще не отримав виконавчий лист по розглянутих справах, теж здебільшого «в прольоті», якщо в справі не має довідок про коди сторін, адже їх тепер так само не зрозуміло – як їх законно внести?

Впевнений, що внаслідок такого нововведення, десятки, якщо не сотні тисяч судових рішень, в тому числі тисячі рішень по стягненню аліментів на утримання дітей стануть не виконуваними.

А тим, у кого на цей час триває розгляд цивільних, адміністративних і кримінальних справ, за якими будуть підстави для отримання виконавчих листів, обов’язково повинні до завершення судового розгляду (слідства) в справі потурбуватися про те, щоб до справ було приєднано належним чином посвідчені копії довідок про ідентифікаційні коди відповідних сторін цивільного (адміністративного) спору.

Та ще одна проблема, стосовно цього, в тому, що в багатьох випадках, звідки, наприклад, позивач (майбутній стягувач), звертаючись до суду з позовом може знати ідентифікаційний код відповідача (майбутнього боржника). Він навіть не має права його знати, адже це є персональна інформація, яка не підлягає розголошенню. Тому, у кожній справі, посилаючись на норми частини 1 статті 369 ЦПК України і статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» потрібно завчасно (мабуть, навіть у позові) заявляти клопотання про витребування судом, в порядку ст. 137 ЦПК України відомостей про ідентифікаційний код з податкової інспекції, в якій має бути зареєстрований відповідач – майбутній боржник або від самого відповідача. Також, щоб суддя не забував зазначити коди у рішенні, бажано прямо в позовних вимогах писати на кшталт: «Прошу стягнути на мою – позивача П.І. по б-ві , ідентифікаційний код № ________, з відповідача П.І. по б-ві, ідентифікаційний код № ________ кошти в сумі ….»

_____________________________________________________________

Публікація – 2012 рік