Відмінність цивільних угод на виконання робіт від трудових договорів

В судовій практиці досить часто зустрічаються справи, в яких виникають спори щодо відмінностей між трудовими договорами і цивільно-правовими договорами на виконання робіт або надання послуг. При чому, такі спори виникають не лише в трудових справах, а досить часто також і в справах про адміністративні правопорушення (зокрема, пов`язаних з корупційними діяннями) і в кримінальних справах.

Наприклад, в минулому році одним з райсудів Чернівецької області за участю автора статті розглядалася ініційована прокуратурою справа про корупційне адміністративне правопорушення, нібито вчинене одним з керівників державної установи при використанні праці фізичних осіб за цивільно-правовими договорами.

Не будемо вдаватися детально в обгрунтування прокуратурою корупційної складової в діях цього керівника, адже все було пов`язано з тим – чи були договори, що уклав керівник з декількома громадянами, трудовими, чи навпаки, вони є цивільно-правовими договорами. Прокуратура наполягала на тому, що були укладені трудові договори, а керівник органу, якого притягували до відповідальності і його захисник стверджували, що то були цивільно-правові договори на тимчасове виконання робіт.

Судом по завершенню розгляду визнано вірними аргументи захисту про те, що договори є цивільно-правовими і справу було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обгрунтування своєї позиції під час суду захист посилався на те, що відповідно до ст. 21 КЗпП, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою та підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і договором між сторонами.

Тобто, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Тобто, закон, який визначає поняття і зміст трудового договору, передбачає обов’язкові його ознаки, зокрема такі як підпорядковування внутрішньому трудовому розпорядку, виплата працівникові заробітної плати, забезпечення йому умов праці.

Натомість, за цивільно-правовим договором, в тому числі за договором підряду, процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу і, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють відповідно до умов угоди, наприклад – актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких (або на підставі письмових рахунків) провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

Незазначення ціни цивільно-правового договору також не свідчить про те, що цей договір є трудовим, оскільки відповідно до частини 1 статті 843 ЦК у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

На прийом підрядника на роботу не видається наказ по підприємству, у трудовій книжці підрядника не вчиняється запис про роботу за цивільно-правовим договором. Водночас робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Підрядна угода не встановлює для підприємства (підприємця), яке використовує підряжників, також вимог по забезпеченню заходів охорони праці (техніка безпеки, тощо) і її наслідком не може бути відповідальність підприємства (підприємця) за порушення підрядником правил техніки безпеки, за його трудове каліцтво, тощо. Натомість, підрядною угодою цілком може бути передбачена відповідальність підрядника за завдання шкоди підприємству, для якого виконується робота, у відповідності до норм Цивільного кодексу України.

В умовах трудових відносин питання відшкодування шкоди робітнику і підприємству регулюється насамперед трудовим законодавством, а не трудовою угодою. При цьому, навіть, якщо в трудовій угоді будуть зазначені умови відповідальності сторін, відмінні від визначених законом, перевагу будуть мати норми закону, а не умови трудового договору.

Апеляційний суд Чернівецької області, до якого прокуратура подала апеляцію, залишив постанову райсуду в силі.

Слід також зазначити, що нещодавно аналогічну позицію висловив також і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ – в своїй Ухвалі від 05.02.2014 р. в справі № 6-48920св13.

___________________________________________________

Публікація – квітень 2014 р.