Захист прав кредитора при спадкуванні: проблемні питання та судова практика

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат виступив із презентаційною доповіддю «Захист прав кредитора при спадкуванні: проблемні питання та судова практика» і при цьому навів актуальну практику Верховного Суду щодо звернення стягнення на спадкове майно кредитором спадкодавця. Про це говорили під час практичного круглого столу для керівників департаментів з проблемної заборгованості та юридичних департаментів банків України.

Про що йдеться чи то йшлося? Спробуємо доступно пояснити на прикладах.

От, наприклад, пішла у «кращий світ» з тих чи інших причин людина, у якої залишилися борги, або яка за життя хоча і не мала своїх боргів але вписалася поручителем по кредиту якоїсь іншої людини – зазвичай власної «дитинки», якій вистачило «розуму» понабирати кредитів і залишитися в боргах перед банками чи іншими фінустановами, підставивши і себе, і свою сім’ю, і батьків. Найчастіший приклад: батьки по кредитному договору, укладеному вже дорослою дитиною, поручилися перед банком за свою дитину за цим кредитом. Іноді при цьому, надавши банку в іпотеку своє житло. Але не рідко буває, що померла людина в свій час поручилася за чужу людину, в тому числі буває, що потрапила під вплив шахрая/шахрайки.

Звісно, після смерті боржника (або поручителя) залишається якесь майно. За радянських і в перші пострадянські часи діяло загальне законодавче правило, якого дотримувалася і судова практика: допоки людина не переоформила спадщину на себе, вона не несе відповідальність по боргах і інших зобов’язаннях спадкодавця, а неоформлене спадкове майно теж ні хто не чипає, оскільки воно за законом ще не має власника. Звісно, спадкодоємці не спішили оформляти спадщину, розуміючи те, що в такому випадку вони самі стають замість спадкодавця боржниками в розмірі вартості спадщини.

А в нашій – українській “цікавій” законодавчо-економічній системі можливо в такій спосіб втратити й більше, ніж реальна вартість спадщини через здирницьку систему оцінки нерухомого майна, в особливості – будівель.

У свій час, наш сайт вже писав про проблеми, пов’язані з порукою у статті «Поручишся – помучишся!».

Що тепер? Цивільне законодавство (ЦК України) в цьому плані не змінилося, але трагізму в цю ситуацію останніми десятиліттями додало і додає те, що авторами і поводирями нашого законодавства та й судової практики здебільшого виступали саме банкіри і їх ставленики.  Відповідно, законодавство і судова практика поступово все більш відходила в бік захисту прав фінансистів. Поступово були прийняті різноманітні зміни та доповнення до банківського законодавства; змінилася й судова практика.

І коли тепер, наприклад, поручитель за життя був власником  будинку або його частини, банку вже становиться нецікаво, чи має фактичний боржник гроші на повернення кредиту і процентів. Банку вже більш цікаво рішенням суду звернути стягнення на предмет іпотеки, що належав померлому поручителю і продати його – як вдасться, або навіть по заниженій ціні, погасити цим частину кредитної заборгованості (за звичай, це відсотки і лише частина «тіла» кредиту) і при цьому, фактичний боржник все одне залишається боржником банку по кредитному договору на непогашену суму кредитної заборгованості. Відсотки продовжать нараховуватися. Потім цей борг, зазвичай банк перепродає колекторській компанії.

Звісно, мною описаний найбільш жорсткий варіант. Дуже часто банки йдуть на угоди з прощенням значної частини боргу і закриттям кредитної справи, але це лише в тому випадку, коли майно померлого боржника або поручителя важко продати. Та якщо то буде дорога ліквідна нерухомість, яку можна швидко й вигідно продати (візьмемо для прикладу ділянку з будівлями десь під Києвом), те ніхто з Вами домовлятися вже не буде…

Отже на цей час, навіть якщо Ви не оформили спадкові права, Ви все-рівно можете стати відповідачем у справі за позовом банка чи іншої фінустанови, наприклад, про звернення стягнення на майно, що залишилося по смерті спадкодавця (боржника або поручителя за чужі борги).

Тобто, питання для багатьох дуже проблемне, тим більше, що стягувачами в подібних правовідносинах можуть бути не лише фінансисти, а в багаьох випадках й кредитори – фізичні особи.

Та надамо слово п. Василю Крату, який виходив з діючої на цей час судової практики і роз’ясняв банковським менеджерам – як її правильно використовувати.

* * * * *

Василь Крат, насамперед зазначив, що кредитор не є учасником спадкових відносин, однак у певних ситуаціях такі відносини впливають на можливість задоволення кредитором своїх інтересів шляхом або отримання грошових коштів, або звернення стягнення на спадкове майно.

Василь Крат навів актуальну практику Верховного Суду щодо цього питання.

Відкриття спадщини розуміють як настання певних юридичних фактів, що зумовлюють виникнення спадкових правовідносин (постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19). При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: часом відкриття та місцем відкриття. Доповідач акцентував, що важливу роль відіграє саме перший параметр, адже на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин. «Зверніть увагу, що саме відкриттям спадщини визначається все те, що дотичне до спадкування з точки зору матеріального закону», – сказав суддя.

Також він розповів, що у правопорядках деяких країн є така конструкція: коли спадкоємці не прийняли спадщину, але є спадкова маса, відповідати буде спадкова маса. В українському матеріальному законі такої норми немає. Однак ч. 3 ст. 30 ЦПК України передбачає, що позови кредиторів спадкодавця, які подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред’являються за місцезнаходженням спадкового майна. Навряд чи виправдане існування цього випадку визначення виключної підсудності, оскільки українське законодавство не передбачає такої правової конструкції, як пред’явлення позову до спадкової маси. Тому Василь Крат вважає, що це питання доцільно вирішити під час рекодифікації цивільного законодавства. Він додав, що кредитора цікавить саме спадкова маса і, за великим рахунком, для нього не важлива особа спадкоємця.

У постанові КЦС ВС від 23 жовтня 2019 року у справі № 676/1868/19 ставилося питання про виключну підсудність спору щодо стягнення боргу зі спадкоємця. Касаційний суд зазначив, що ч. 3 ст. 30 ЦПК України в такому разі не підлягає застосуванню, оскільки ця норма застосовується лише тоді, коли спадкоємці ще не прийняли спадщину, натомість матеріали справи свідчать про прийняття відповідачами спадщини.

Суддя КЦС ВС наголосив, що специфікою характеризується заміна боржника при спадкуванні, оскільки в цьому разі відбувається перехід прав та обов’язків від спадкодавця до спадкоємця (-ів), який, очевидно, не залежить від волі кредитора. Тому при спадкуванні заміна боржника відбувається не внаслідок переведення боргу (ч. 1 ст. 520 ЦК України), а як результат універсального правонаступництва (ст. 1216 ЦК України). Звісно, що на етапі спадкового правонаступництва навіть апріорі не може постати питання про отримання згоди кредитора, як при переведенні боргу, так і при отриманні попереднього погодження заставодавця (іпотекодавця) забезпечувати зобов’язання за нового боржника. Натомість при реорганізації юридичної особи, оскільки цей процес є тривалим у часі, очевидна наявність можливості отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов’язання за нового боржника. Навряд чи розумним є тлумачення, за якого відбувається однакове поширення правил ч. 1 ст. 523 ЦК України про наявність / відсутність погодження від заставодавця (іпотекодавця) забезпечувати зобов’язання нового боржника при переведенні боргу, реорганізації та спадкуванні.

Доповідач звернув увагу на ухвалу ОП КЦС ВС від 23 травня 2022 року у справі № 570/3891/14, якою справа передана на розгляд ВП ВС.

Ухвала мотивована тим, що суди касаційної інстанції неоднаково застосовують ч. 1 ст. 523 ЦК України. ОП КЦС ВС вважає, що найбільш розумним є тлумачення цієї норми таким чином, що вона регулює випадки заміни боржника при переведенні боргу, реорганізації, оскільки ці випадки правонаступництва допускають можливість отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов’язання за нового боржника. Як наслідок, ч. 1 ст. 523 ЦК України не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні. За таких обставин ця норма не поширюється на відносини, які виникають при смерті боржника та спадковому правонаступництві.

Василь Крат навів постанову КЦС ВС від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц, в якій вказано, що попередня редакція ст. 1281 ЦК України не встановлювала порядку пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника. Пред’являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцеві, так і через нотаріуса (особливо коли спадкоємці невідомі та не прийняли спадщину).

Також доповідач порушив питання щодо звернення стягнення на предмет застави зі спадкоємців як спосіб захисту. У постанові ВП ВС від 13 листопада 2022 року у справі № 645/6151/15-ц зазначено, що ст. 1281 ЦК України передбачає обов’язок спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, цією статтею встановлено строки пред’явлення кредитором вимоги до спадкоємця тощо. А в абз. 2 ст. 1282 ЦК України визначено, що в разі відмови спадкоємця від задоволення вимоги суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Положення вказаних статей містять тільки спеціальний, додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимог. Водночас не конкретизовано способів звернення стягнення на майно та не передбачено можливості звернути стягнення на майно, отримане спадкоємцями, шляхом визнання на нього права власності за кредитором. Натомість встановлюється обов’язок суду в разі пред’явлення відповідного позову звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Крім того, доповідач розповів, що КЦС ВС направив до ВП ВС справу щодо застосування статей 1281, 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду (ухвала КЦС ВС від 19 січня 2022 року у справі № 523/2357/20).

Колегія суддів КЦС ВС поставила такі питання:

Чи можливе процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні в разі смерті боржника?

Чи застосовуються положення статей 1281 та 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду?

Який порядок застосування ст. 1282 ЦК України щодо визначення меж відповідальності спадкоємців та порядку задоволення вимог стягувача на стадії примусового виконання рішення суду?

* * * * *

Хто бажає, може ознайомитися безпосередньо з підготовленою п. Василем Кратом презентацією за  цим гіперпосиланням.

За публікацією сайту «Судова влада» 

Стосовно питання звернення стягнення на предмет іпотеки під час дії воєнного стану рекомендуємо ознайомитися зі статтею колеги – адвоката Морозова Є.А.

____________________________________________________________________

Публікація на нашому сайті – жовтень 2022