Міжнародні суди і перегляд справ за винятковими обставинами

Верховна Рада України Законом вiд 11.02.2010 № 1876-VI внесла зміни до деяких законодавчих актів щодо підстав перегляду судових рішень. Такі зміни пов’язані з більш повноцінним застосуванням рішень міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною.

При цьому, зокрема, у першу частину статті 400-4 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) доповнено пунктом 3, згідно з яким відтепер, “встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом” є підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження.

У статті 400-9 УПК після частини другої вставлено нову частину, згідно з якою: “Клопотання про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 400-4 цього Кодексу, вправі подавати особа, на користь якої міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, винесено рішення, яким встановлено порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, її захисник чи законний представник. Таке клопотання може бути подано протягом одного місяця з дня сповіщення в установленому законом порядку зазначених осіб про набрання рішенням міжнародної судової установи статусу остаточного“. Не зрозуміло лише, якими саме законами України регулюється порядок повідомлення “зазначених осіб” про остаточність статусу міжнародного судового вердикту?

Аналогічні зміни внесено до Господарського процесуального кодексі України (ГПК). Зокрема, пункт 4 статті 111-15 викладено у такій редакції: “на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом” Верховний Суд України переглядає у Касаційному порядку рішення і ухвали Вищого Господарського Суду України. При цьому, відповідно до змін, внесених у статтю 111-19 ГПК, “Скасування судових рішень Вищого господарського суду України здійснюється за наявності підстав, визначених статтею 111-15 цього Кодексу“.

У Цивільному процесуальному кодексі України (ЦПК) пункт 2 частини першої статті 354 тепер дозволяє Верховному Суду України у зв’язку з винятковими обставинами переглянути судові рішення після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів “встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом“.

Не забув законодавець і про Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ). Відтепер, згідно пункту 2 частини першої статті 237 “встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом” є підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України за винятковими обставинами. При цьому, згідно змін у частині третій статті 243 КАСУ, “Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом“.

Все це цікаво, красиво, але нажаль, закон не прожив і місяця. Вбивство новонародженого здійснив Конституційний суд України (КС), який 11 березня 2010 року виніс Рішення у справі N 1-1/2010 (N 8-рп/2010) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів “найвищий судовий орган”, “вищий судовий орган”, “касаційне оскарження”, які містяться у статтях 125, 129 Конституції України. КС вирішив, що в аспекті конституційного подання конституційне положення “забезпечення … касаційного оскарження рішення суду” (ст. 129 Конституції), “означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції“.

Крім того, КС вказав у Рішенні, що визначення у частині третій статті 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів. При цьому, визначення у частині другій статті 125 Конституції Верховного Суду України як найвищого судового органу означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів.

Таким чином, враховуючи, що на цей час перегляд за винятковими обставинами є різновидом касаційного перегляду, фактично, з моменту винесення зазначеного Рішення Конституційним судом, повторне касаційне оскарження і касаційний перегляд Верховним Судом рішень, які вже розглядалися в касаційному порядку вищими спеціалізованими судами, або самим Верховним судом (по КПК і ЦПК), через нововиявлені, виняткові та подібні обставини по КПК, ЦПК, ГПК і КАСУ є неконституційними. Як ці норми кодексів будуть застосовуватися надалі – не зрозуміло. Щоправда, КС вказав на можливість встановлення законами інших форм оскарження, але це повинно бути вирішено законом. А коли депутати вигадають новий вид оскарження і перегляду, коли закон буде прийнятий – не відомо.

А тому, судові рішення міжнародних інстанцій мусять зачекати…