Стягнення коштів з бюджетної сфери

Дуже значна частина судових справ в Україні пов`язана з намаганнями позивачів стягнути кошти з державного або місцевих бюджетів, або з бюджетних установ і підприємств. Найбільш часто такі позови виникають в зв`язку з соціальними виплатами та в трудових спорах колишніх працівників таких бюджетних структур. Інколи це стосується осіб, які виконували ті чи інші роботи за цивільно-правовими угодами з бюджетними установами або підприємствами. Чимало виникає таких спорів у господарських відносинах між бюджетними структурами та небюджетними підприємствами і фізичними особами-підприємцями.

Але при задоволення судами таких позовів потім завжди виникає питання виконання такого рішення про стягнення коштів.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45). Саме цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі – рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Розглянемо його загальні положення.

При цьому, для правильного сприйняття, слід обов`язково розуміти, що у цьому Порядку окремі терміни вживаються в конкретному значенні. Зокрема, боржниками у цьому порядку визначаються визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Виконавчими документами визнаються оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження». При цьому слід звернути особливу увагу на словосполучення – «про стягнення коштів», адже на формулювання «нарахувати та виплатити» цей Порядок не розповсюджується.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів – з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників – у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У тих випадках, коли виконавчий документ був стягувачем від початку поданий до виконавчої служби, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта, подає Казначейству оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства:

• заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв’язку, якщо рахунок відсутній;
• оригінал виконавчого документа;
• судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності, але не обов`язково, адже орган казначейства має право сам витребувати такі рішення з суду. В будь яких випадках не варто віддавати в казначейство рішення судів з «мокрими печатками», адже вони можуть Вам ще знадобитися, а вдруге їх отримати деколи дуже важко);
• оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (мабуть маються на увазі копії квитанцій про сплату судового збору при подачі позову, якщо судом винесене рішення про повернення цих коштів).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Виконавчі документи пред’являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред’явлення виконавчих документів перериваються в разі пред’явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку. Пропущені строки пред’явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, – не поновлюються.

Після надходження зазначених документів, органи Казначейства приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів зазначається дата надходження і вхідний номер. Далі вони здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів і повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів (варто завжди у заяві заявляти таку вимогу).

Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ:

• не підлягає виконанню органом Казначейства;
• подано особою, що не має відповідних повноважень;
• пред’явлено до виконання з пропущенням установленого строку;
• видано або оформлено з порушенням установлених вимог.

Також виконавчий документ повертається стягувачеві, якщо:

• рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;
• суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов’язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;
• відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;
• стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;
• наявні інші передбачені законом випадки.

Документи повертаються Казначейством до органу державної виконавчої служби у разі, коли:

• рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством;
• документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.

Стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений цим Порядком строк, перебіг якого починається з дня отримання стягувачем виконавчого документа.

Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства, зокрема, мають право:

• повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів;
• звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз’яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;
• відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.

Відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

• звернення до органу, який видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення про стягнення коштів чи зміни порядку і способу його виконання;
• необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
• звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо;
• коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення. При цьому, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. Боржник зобов’язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення. Зазначений строк може бути продовжений органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника до двох місяців. Безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань. На період виконання вимоги орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів та здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України. Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу;
• коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень. У таких випадках Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України і зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам здійснюються після усунення обставин, що були підставою для відкладення безспірного списання таких коштів.

У разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення про стягнення коштів або унеможливлюють його виконання, орган Казначейства може на підставі відповідного рішення органу, який видав виконавчий документ, здійснити відстрочку та/або розстрочку безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам у встановлений таким рішенням спосіб.

Зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

• зупинення судом виконання виконавчого документа або рішення про стягнення коштів;
• прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на судове рішення;
• звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником;
• наявності інших передбачених законом обставин.

Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин.

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Крім того, в зв`язку з цим Порядком варто знати, що ще 21.11.2011 року Вищим адміністративним судом (ВАСУ) було видано інформаційний лист № 2135/11/13-11 «Щодо порядку стягнення судових витрат з Державного бюджету України». В цьому листі ВАСУ, посилаючись на норми підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України і пункту 19 зазначеного Порядку надає судам рекомендацію про те, як розподіляти між сторонами судові витрати (згідно із ст. 161 КАСУ).

ВАСУ вказує, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч. 1 ст. 94 КАСУ).

При цьому, ВАСУ визначає, що з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов’язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб’єкта владних повноважень – відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб’єкта владних повноважень – відповідача.

___________________________________________________________

Публікація – серпень 2014 року