Боротьба з расізмом чи черговий законодавчий маразм?

У кримінальне законодавство України внесені зміни щодо посилення відповідальності за вчинення злочинів з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості. Цей Закон вiд 05.11.2009 № 1707-VI набирає чинності з дня опублікування.

Зокрема, частину другу статті 115 Кримінального кодексу (вбивство) доповнено пунктом 14 такого змісту: “з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості”. Тобто вбивство з таких мотивів віднесено до обтяжуючої обставини.

Абзац перший частини другої статті 121 КК викладено в такій редакції: “Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого“. Тобто, також, вчинення тяжкого тілесного ушкодження з зазначених мотивів віднесено до обтяжуючої обставини і тягне посилену відповідальність.

Умисне завдання тілесного ушкодження середньої тяжкості, вчинене з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, віднесено до частини 2 статті 122 КК, а завдання побоїв і мордування з тих самих мотивів – до ч. 2 ст. 126 КК.

Обтяжує відповідальність також і вчинення з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості таких злочинів, як катування (ч. 2 ст. 127 КК), погроза вбивством (ч. 2 ст. 129 КК).

Внесені зміни і до глави Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинення злочинів проти прав і свобод громадян.

Зокрема, статтю 161 КК викладено в такій редакції: “Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками – караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, – караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років“.

Зі статтями, що посилюють відповідальність за злочини проти життя та здоров’я людей з мотивів расової або релігійної нетерпимості питань виникає мало. Виникають питання лише такого характеру: якщо, наприклад, хтось поб’є, або, не дай боже вб’є, якогось самозваного сектантського пастора за то, що той втягнув у секту дитину, то чи буде це вчиненням злочину з мотивів релігійної нетерпимості?

Але, ще більше питань викликає нова редакція статті 161 КК, хоча і стара булу не набагато краще. Тепер по цій статті можна “посадити” будь кого і практично не за що… Під ці ознаки можна підвести все що завгодно. Слід бути готовими до кримінальної відповідальності за вживання проти когось конкретно, або проти груп людей таких слів, як “хохли”, “москалі”, “кацапи”, тощо. Наприклад, за носіння майки з написом “Дякую тобі боже, що я не москаль!” запросто можна “загриміти на строк до 3-х років позбавлення волі, або на обмеження волі (по старому – “на хімію”) до 5-ти років, якщо хтось на такого носія напише заяву в міліцію. У сусідній Росії такі прецеденти вже були. Наприклад, у Новосибірську Тараса Зеленяка – син відомого вченого, кореного новосибірця, українця по національності, у липні 2007 р., по “стуку” інтернет-провайдера засудили лише за те, що він на інтернет-форумах називав деяких форумчан “москалями” і “кацапами”. І хоча хлопець, явно лише вступив у суперечку та хотів відзначитися, а не був ярим націоналістом, його було засуджено до 150 тис. руб штрафу.

Непоодинокі випадки суворого засудження за подібні “злочини” у європейських державах. В основному такі випадки стосуються, так званих заперечень голокосту, адже це викликає невдоволення єврейських громад, а точніше їх керівних структур. При чому, більшість засуджених не заперечували самого факту голокосту, а лише ставили під сумнів кількість жертв, посилаючись на ті чи інші факти, або докази. Я не кажу: праві були ті дослідники, чи не праві. Мене це не цікавить. Не цікавила ця обставина і суди, що виносили вироки. Для мене важливо, що то був лише науковий спір. Тобто, це не було і не могло бути ні яким проявом національної ворожнечі, а було виключно історичним науковим дослідженням. Такі дослідження спростовуються іншими науковими доказами, а не судовими вироками і навіть не законами. Але ж люди були засуджені до чималих термінів ув’язнення (до 6-ти років).

Ознака “ображання почуттів”, особливо в купі з ознакою “інших переконань” викликає здивування сама по собі. Яких ще “інших”? З таким формулюванням достатньо, щоб хтось порахував, що його почуття чимось ображені, і все – за грати… А почуття – це категорія тонка і індивідуальна. Як можна її визначити чи перевірити в суді? Що тепер взагалі ні з ким не можна вступати не в які бесіди на національні, релігійні теми, а також, наприклад, обговорювати питання про те, хто і як з можновладців нажив своє майно? Більш того, у будь якому випадку можна зазначити, що була завдана образа почуттів по інших переконаннях. А які то були переконання – завжди можна придумати. Наприклад: у одного вченого одні наукові переконання, у іншого – інші. І що: хто з них перший напише заяву до міліції, якщо при переконання другого ображають його почуття?

За великим рахунком, по цій статті можна “загриміти” і за неповажне висловлювання про будь яку політичну партію. Таке без сумніву образить почуття партійців і співчуваючих. В першу чергу, по цій статті слід пересаджати увесь депутатський корпус Верховної Ради, оскільки всі вони постійно и прилюдно ображають одне-одного за різні переконання.

Можна сказати, що я утрирую. Але, це можна було би сказати, як би не знати нашу українську правову систему і стан правоохоронних органів. І при цьому: дай бог, щоб ця стаття залишилася “мертвою”, адже якщо почнеться її застосування, особливо у вигляді рідної для наших правоохоронців “компанійщини”, у нас буде щось страшне.

Отже, якщо під Вас почнуть “копати” по цій явно нелюдській статті, відразу пишіть в прокуратуру заяву на “копачів” з вимогою притягнути їх до кримінальної відповідальності за “наїзд” на Вас, оскільки Ви діяли або висловлювалися виходячи з власних переконань, а дії правоохоронців ображають Ваші почуття та обмежують Ваші права по “іншій” (по якій саме – придумайте самі) ознаці

Далі – ще більше: статтю 300 КК, яка відноситься до злочинів проти громадського порядку і моральності, викладено в такій редакції: “Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні – караються штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, – караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну та релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів її виготовлення і демонстрування.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів їх виготовлення і демонстрування“.

Тобто, виготовлення і продаж на Хрещатику чи в інших місцях тих самих футболок про “москалів” – гарантований вирок. Хоча, напевне, законодавець мав на увазі книжки, на кшталт, “Майн кампф”? Але це теж не правильно. Адже, невірну, або навіть злочинну ідеологію потрібно аргументовано спростовувати, а не забороняти відомості про неї. Заборонене лише викликає бажання дістатися до нього. Така людська натура, починаючи від райської яблуні. До того ж приховування і заборона, наприклад тої ж “Майн кампф” викликає сумніви у наявності доводів на спростування, у спроможності протистояти тій шкідливій ідеології, викликає власне домислювання, і при цьому, ні як не сприяє її знищенню. Навпаки: сприяє її розквіту у нових формах, що ми бачимо все частіше на прикладі новітніх організацій фашистського толку (див. також http://www.sevastopol.su/world.php?id=13959)

Але, хай їй грець, цій “Майн кампф”. Адже, під ознаки цієї статті можна підвести масу наукових робіт, особливо історичного характеру. Не будемо перебирати наукові твори. Для того, щоб показати маразматичність цієї норми закону, візьмемо для прикладу найбільш поширену у світі книгу – Біблію.

Значну частину біблейського Давнього завіту складають заклики до знищення цілих народів і до расистських проявів і до релігійних образ:

17. но предай их заклятию: хеттеев и аморреев, и хананеев и ферезеев, и еввеев и иевусеев (и гергесеев), как повелел тебе Господь Бог твой” (гл. 20 “Второзаконие”);

2. и предаст их тебе Господь Бог твой, и поразишь их, тогда предай их заклятию, не вступай с ними в союз и не щади их,

3. и не вступай с ними в родство…

5…рощи их вырубите и истуканы их сожгите огнем;

6. ибо ты народ святой у Господа Бога твоего: тебя избрал Господь Бог твой, чтобы ты был собственным его народом из всех народов, которые на земле” (гл. 20 “Другозаконіе”).

81, 82. И теперь не отдавайте дочерей ваших в замужество за сыновей их, а их дочерей не берите за сыновей ваших; и не ищите мира с ними во все время, чтоб укрепиться вам и вкушать блага сей земли и оставить ее в наследие детям вашим навек.” (2-я кн. Єздри, гл.8). Подібного там є достатньо. Хоча, враховуючи, що тих народів вже майже не має, а також, як що хтось залишився, то живе не в Україні… Можна робити вигляд, що нічого не має.

Але у цій книзі є досить і пропаганди релігійної нетерпимості до представників язичницьких релігійних культів:

25. Кумиры богов их сожгите огнем; не пожелай взять себе серебра или золота, которое на них, дабы это не было для тебя сетью, ибо это мерзость для Господа Бога твоего.” (Другозаконіє, гл.7). Є і ще таке ж… А таких язичницьких культів у нас в Україні не мало. І їх релігійні почуття біблейські тексти теж можуть ображати. І посилання на те, що то про історичні події не проходять: це основа сучасної іудейської релігії. Та що тепер: заборонити публікацію і ввезення Біблії? Чи підходити з одних і тих підстав вибірково: це наші, а це не наші? Знову ж правовий маразм, але таких маразмів, на жаль, занадто багато.

____________________________________________________________

Публікація – 2009 рік