МВФ і Україна: як і чому?

Багатьох наших громадян дивує – чого це якийсь там Міжнародний валютний фонд (МВФ) постійно дає керівникам нашої, нібито незалежної, держави вказівки про підвищення пенсійного віку, про підвищення цін на газ для населення, про підвищення тарифів на комунальні послуги взагалі та інші вказівки? А наші політики вищого рангу й не намагаються приховати свою залежність від цієї міжнародної структури.

Повертаючись із МВФ-івського “килима”, вони, не ховаючи очі від народу, розповідають з екранів телевізорів – що виконали з вимог МВФ, що поки що чомусь не виконали, з радісно хваляться, що їм таки вдалося вмовити чиновників МВФ трохи зачекати з підвищенням цін…

Що ж таке – цей МВФ, перед яким так люб’язно вигинаються українські влади?

Офіційно, ідея створення МВФ зародилася на конференції Організації Об’єднаних Націй, скликаної в Бреттон-Вудсі (штат Нью-Хемпшир, США), у липні 1944 року. Уряди 44 країн, представлених на цій конференції, вирішили сформувати основу для економічного співробітництва, що дозволило б не допустити повторення порочного кола девальвацій з метою одержання конкурентних переваг, що стало однією із причин Великої депресії 1930-х років. Також, офіційно, основне завдання МВФ – нібито, забезпечення стабільності міжнародної валютно-фінансової системи, системи обмінних курсів і міжнародних розрахунків, що дозволяє країнам (і їхнім громадянам) вести операції одне з одним. Фонд декларує своє прагнення до сприяння стійкому економічному росту, підвищенню рівня життя й скороченню бідності.

Та ще в жодній країні стараннями фонду а ні рівень життя не підвищився, ні бідності запобігти не вдалося. Реальних економічних успіхів добиваються виключно лише ті держави, які істотно обмежують спілкування з МВФ, або взагалі припиняють його, адже фактичним же завданням фонду є контроль над фінансовими системами держав, втягування їх у борги й забезпечення впливу на економічне й політичне життя через фінансовий контроль і фінансовий диктат – в інтересах вищих світових фінансово-промислових кіл.

Нещодавно у вищому керівництві МВФ відбулися відомі зміни – такий собі маленький переворот. Колишнього главу фонду Домініка Стросс-Кана, що став неугодним вищим світовим фінансово-промисловим колам і їх провідним політичним висуванцям (Саркозі) дуже технічно прибрали, досить грубо сфабрикувавши проти нього брудну кримінальну справу. Коли ж Стросс-Кана під цим приводом прибрали з МВФ і одержали від нього обіцянку не брати участь у президентських виборах у Франції, змилувалися й відпустили – не чужа все-таки людина…

Втім, сподіватися, що зміни у МВФ якось змінять відношення цієї “контори” міжнародних лихварів до України нема сенсу. Зміни в керівництві МВФ не змінять політики цієї структури стосовно України, про що, до речі нещодавно заявила лідер Прогресивно-соціалістичної партії України Наталя Вітренко. Нелюбов Н. Вітренко до МВФ відома здавна. Однак слід зазначити, що можна по різному ставитися до Вітренко та її поглядів і висловлювань, але відносно МВФ вона, безумовно, права. Тому треба її процитувати:

«Нічого радикально не змінилося… нова керівниця фонду буде більш слухняна до вимог світового уряду, тому що МВФ – це інструмент у руках світового уряду. Вони його створили в 1944 році з однієї-єдиною метою – встановити повний контроль над всіма національними економіками світу. Цю мету буде більш лояльно, послідовно проводити новий керівник. Але у відношенні України я не думаю, що ми відчуємо якісь зміни, тому що вимоги до України були висунуті раніше, їх ніхто не збирається спрощувати або скасовувати. Навпаки, для світового уряду потрібно найшвидше знищення України, як і всього слов’янського світу. Їх дуже цікавлять наші землі, їх взагалі не цікавлять наші люди. Чим більше будуть вимирати й співатися мільйони наших людей, тим для них тільки краще, тому що вони швидше будуть очищати цю землю. Їм потрібні природні ресурси, наші чорноземи, наше унікальне геополітичне положення, тому вони й далі будуть висувати такі ж нелюдські вимоги».

Вітренко впевнена, що правильність її суджень підтверджується фактами діяльності МВФ: «Зверніть увагу: вони нічого не вимагають ніколи ні для підвищення заробітної плати, ні для обмеження апетитів олігархії, ні для повернення вивезеного капіталу з України. Вони вимагають тільки те, що призведе до найшвидшого вимирання нашого населення, а це: пенсійна реформа, постійний ріст тарифів на комунальні послуги, ріст цін на продукти харчування. Вони вимагають саме такі податки, саме таку банківську реформу й саме такий Трудовий кодекс, які готує слухняний їхній волі уряд, у цьому випадку уряд Азарова. Тому й далі буде продовжувати МВФ командувати Україною. І поки народ України не скине із себе це ярмо, цю антинародну прозахідну владу, доти наш народ буде гинути, виконуючи всі вимоги МВФ» (цитата, згідно з from-ua.com)