Лют
29
Компенсація витрат на правову допомогу
Наш сайт вже публікував матеріал,
присвячений законодавчим нововведенням щодо надання в недалекому майбутньому окремим категоріям громадян державної безоплатної правової допомоги. Справа по суті хороша і потрібна. Але, як воно там буде в нашій українській реальності – поки що не відомо. Тому, поки що повернемось до питань, які пов’язані з оплатою правової допомоги у цивільних та адміністративних справах і її відшкодування. Що мається на увазі?
У відповідності до норм Цивільного процесуального кодексу і Кодексу адміністративного судочинства, сторона судового спору, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування судових витрат і в тому числі – витрат на правову допомогу. Тобто, якщо Ваші інтереси у судовому спорі під час судового розгляду представляв (за Вашою особистою участю або без Вашої участі – не важливо) на платній основі адвокат або іншій юрист, який має право надавати такі послуги на платній основі (зареєстрований в податкових органах), то Ви маєте право на відшкодування Вам сум, які Ви потратили на оплату послуг такого представника.
Слід зазначити, що не завжди з іншої сторони (що програла спір) має бути стягнута вся сума оплати послуг представника, адже на сьогоднішній день спеціальним Законом вiд 20.12.2011 № 4191-VI встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах. Раніше це регулювалося Постановою Кабміну, на яку мало хто звертав увагу.
При цьому, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах – суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (стаття 1 Закону).
Щоб не було невірного сприйняття, зазначу, що цей закон не встановлює граничний, максимальний розмір оплати представництва в суді. Цей розмір визначається договором між адвокатом (іншим практикуючим юристом) та клієнтом. Не має ні якого максимального розміру оплату. Він може бути будь яким – як домовляться юрист і його клієнт. В законі йдеться виключно про те, яку граничну суму можна стягнути за судовим рішенням з іншої сторони судового спору у разі виграшу справи.
Тобто, наприклад, Ви заплатили адвокату або юристу (далі будемо для простоти писати просто – “юрист”) за роботу в справі 5000 грн. Якщо Ви бажаєте у разі виграшу справи стягнути цю суму з іншої сторони судового спору, юрист (або Ви) маєте подати до справи документ про оплату. Це може бути прибутковий касовий ордер, виданий юристом, або квитанція банку про оплату на банківський рахунок юриста, або банківське платіжне доручення. Довідка юриста про оплату послуг не є належним документом, адже не відповідає вимогам правил бухобліку. Зрозуміло, що такі документи можуть бути подані оформлені і подані до суду виключно тоді, коли відповідна сума сплачена юристові. Якщо Ви домовилися з юристом про оплату по завершенню справи, то Ви не можете розраховувати на компенсацію цих коштів з іншої сторони судового спору, як судових витрат. Для цього Вам буде потрібно потім подавати окремий позов до сторони, що програла спір.
Та гранична сума компенсації, яку присудить суд у разі виграшу Вами справи, не обов’язково буде дорівнювати 5000 сплачених Вами гривень. Юрист або Ви маєте подати суду розрахунок витрат часу, витраченого юристом на вивчення справи в суді, на участь в судовому розгляді та на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (що це є – останнє, стосовно цивільних та адміністративних справ, не досить зрозуміло). Безумовно, що суд має перевіряти ці витрати часу. Якщо кількість часу, витраченого на участь у засіданні фіксується технічними засобами і журналом судового засідання, то ознайомлення з матеріалами справи теж потрібно якось фіксувати. Напевне потрібно зазначати дату і час ознайомлення на 3-й сторінці обкладинки справи, або на заяві про ознайомлення, з завіренням працівником суду, який видає та приймає справу). На жаль, ні хто не запише Вам при такій ситуації у час, відпрацьований юристом, час – витрачений на очікування судового розгляду у суддівських коридорах, час, що пішов на поїздку до суду, тощо.
Таким чином, нараховано, наприклад, 5 годин роботи юриста. Сьогодні, мінімальна зарплатня становить 1073 грн., 40% від неї – це 429 грн. 20 коп. Рахуємо: 5 х 429,20 = 2146,00. Тобто, з іншої сторони на Вашу користь, з грошей. які Ви сплатили юристу, суд прийме рішення стягнути 2146 грн. Якщо ж, наприклад, налічиться 20 годин роботи юриста: 20 х 429,20 = 8584,00, то у цьому випадку суд постановить стягнути з іншої сторони на Вашу користь всі 5000 грн. фактично сплачених Вами коштів, але не більше фактично сплаченої Вами і документально підтвердженої суми. Договір, навіть письмовий, про те, що Ви зобов’язалися сплатити потім – не пройде. Вам дадуть відповідь: “Коли сплатите, тоді подасте окремий позов”.
Якщо Ваш позов задоволено частково, то сума відшкодування цих витрат, згідно з нормами ЦПК, зменшиться ще – пропорційно частці задоволених позовних вимог.
У разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (стаття 2 Закону).
Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами (стаття 3 Закону).
Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2012 року.
_______________________________________________________
Публікація – лютий 2012 р.
