Боротьба з корупцією відкладається

Читачам напевне відомо, що торік Верховна Рада прийняла низку законів, спрямованих на протидію та запобігання корупції. Зокрема – це закони № 1506-17 “Про засади запобігання та протидії корупції” і № 1507-VI “Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень”.

Також було внесено зміни до Кримінального кодексу і Кодексу про адміністративні правопорушення, ратифіковано низку міжнародних конвенцій з питань протидії корупції: Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією від 27.01.1999 р. № ETS173 з додатковим протоколом від 15.05.2003 № ETS 191; Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції № 995_c16 від 18.10.2006 р.; Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією від 04.11.1999 р.

Головні закони – “Про засади запобігання та протидії корупції” і “Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень” мали вступити в дію з 1 січня 2010 року, але Законом від 23 грудня 2009 року N 1787-VI їх вступ в дію було відкладено на 1 квітня 2010 р. – мабуть, в якості першоквітневого жарту.

Та все ж такі, законодавці не зважилися на те, щоб ці закони вступили в дію і з 1 квітня. Законом від 10 березня 2010 року N 1962-VI народні обранці тихенько, без наголосу перенесли вступ в дію цих головних антикорупційних законів аж на 1 січня 2011 року.

З одного боку, це можна розцінювати – як відступ від боротьби з корупцією під час декларування наступу. Таке собі: “крок вперед і два назад”. Але, якщо почитати ці головні антикорупційні закони, то складається враження, що або їх автори створювали у не зовсім адекватному стані, або проблема неадекватності виникла у депутатів під час прийняття цього закону.

Не має поки що сенсу розбирати ці закони повністю (схоже, що їх змінять), але чого вартий лише один з “перлів” цього законодавчого марення.

Зокрема, суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення визнані також особи, які не мають безпосереднього відношення до державних органів і виконання функцій держави, в тому числі фізичні особи – підприємці. Можна було би зрозуміти, що мається на увазі відповідальність фізичних осіб – підприємців за участь у корупційних діяннях службовців. Але як можна зрозуміти, що навіть для фізичних осіб – підприємців законом встановлені деякі обмеження “життєдіяльності”, в тому числі таким особам забороняється: “займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час), безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом“. Тобто, приватним підприємцям забороняється займатися іншою підприємницькою діяльністю?!? Ну що сказати? Навіть слів не має…

Мені можуть заперечити, що там написано також: “якщо інше не передбачено законом“, а займатися підприємницькою діяльністю підприємцям дозволено законом. Але, якщо це так, то для чого потрібно було писати цю маячню (інших слів, на жаль, на думку не спадає): щоб народ заплутати? З іншого боку, знаючи кваліфікованість і спрямованість наших правоохоронців, не маю жодного сумніву, що при вступі цього закону в дію, на СПД-шників було би складено масу протоколів за корупційні діяння. Може вони і не пройшли би через суд, але скільки нервів і грошей у людей пішло би?

Тобто, тому, що ці закони відставлені в бік слід радіти.