Гуманізація кримінального ув`язнення

Верховна Рада України прийняла два закони, пов`язані з правами ув`язнених. Одним з цих законів передбачені можливості пом`якшення покарання особам, що засуджені до довічного позбавлення волі. Другий закон передбачає зарахування періоду перебування у СІЗО за два дні відбування покарання.

Перший закон, що стосується «довічників» – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м’яким покаранням» вносить зміни до Кримінального кодексу, Кримінально-виконавчого кодексу, Кримінального процесуального кодексу України та до Закону “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, передбачає гуманізацію порядку призначення та виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Законом передбачена імперативна заборона призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі за такі діяння, як готування до злочину та замах на злочин, а також призначення даного виду покарання особам, які виконували ролі підбурювача та пособника при вчиненні злочину.

Документом надано можливість застосувати умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до осіб, які засудженні до довічного позбавлення волі, після фактичного його відбування не менше двадцяти років, а також здійснити заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк актом Президента.

Згідно із цим Законом, “помилування засудженого здійснюється на підставі акта про помилування у виді повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань, а також заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі  на строк двадцять п’ять років.

У разі заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк двадцять п‘ять років у строк відбування покарання повністю зараховується час перебування під вартою та період фактичного перебування у місцях позбавлення волі.

Покарання у виді позбавлення волі на строк двадцять п‘ять років не підлягає подальшій заміні на більш м‘яке покарання.

Клопотання про помилування має право подати засуджений, його захисник, законний представник, близькі родичі, правозахисні організації, у тому числі міжнародні, у порядку, встановленому законодавством”.

І, що мабуть найбільш цікаво для таких засуджених, цим Законом також передбачена можливість заміни невідбутої частини покарання більш м’яким особам, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Більш м’яким може бути покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років, після фактичного відбуття засудженим не менше десяти років покарання.

Згідно з другим прийнятим парламентом законом – «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)», один день тримання у СІЗО повинен зараховуватися як два у колонії.

Автори законопроекту на його обгрунтування небезпідставно посилалися на те, що сучасні умови перебування затриманих осіб в слідчих ізоляторах є неналежними: камери часто переповнені та не відповідають мінімальним санітарним вимогам. Умови утримання принижують гідність осіб, які ще не визнані судом винними у вчиненні злочину. Особи можуть роками перебувати у слідчих ізоляторах без винесення щодо них обвинувального вироку, що є неприпустимим з огляду на конституційно встановлену презумпцію невинуватості. Натомість, умови відбування покарання осіб, визнаних винними, у виправних колоніях різних рівнів безпеки є кращими, ніж умови утримання в слідчих ізоляторах. При цьому, введення у законодавство положення про збільшення коефіцієнту зарахування часу утримування під вартою у слідчих ізоляторах до покарання у вигляді позбавлення волі обґрунтоване необхідністю забезпечення соціальної справедливості, практичної реалізації принципу презумпції невинуватості, припинення негативної практики тривалого утримання в слідчих ізоляторах осіб на стадії досудового розслідування кримінальних проваджень, а також необхідністю розвантаження вітчизняних слідчих ізоляторів, що водночас покращить умови перебування там тих осіб, які не будуть звільнені після прийняття закону.

_______________________________________________

Публікація – листопад 2015 року