Лип
9
Епілог роздмуханої кримінальної справи
Наш сайт вже двічі повідомляв читачам про хід досить гучного кримінального процесу, що став наслідком події, яку засоби масової інформації, наприклад , назвали проявом “лозінщини” на Буковині. Це статті “УБОП проти підлітків… Що далі?” та “Щодо справи про конфлікт з УБОЗівцями в Романківцях“. Ми обіцяли інформувати читачів про результати судового розгляду і виконуємо цю обіцянку.
Коротко про справу: наприкінці листопада минулого року сварка між собою й бійка сільської молоді переросли у конфлікт із 2-мя працівниками спецпідрозділу, які випадково (а може й не випадково) з’явилися в селі. У ході конфлікту працівники УБОЗу отримали легкі тілесні ушкодження, а двоє з його сільських учасників – вогнепальні поранення з УБОЗ-івських пістолетів травматичної дії (з гумовими кулями).
Працівники УБОЗу казали, що представлялися – як міліція, затримані стверджували й стверджують, що ті були не менш п’яні й ніяк не представлялися. В результаті, відносно двох – на той час неповнолітніх хлопців, прокуратурою Сокирянського району були порушені кримінальні справи по цілій купі статей кримінального кодексу. Сокирянський районний суд відмовив прокуратурі в санкціонуванні арешту, обласний апеляційний суд погодився із цим рішенням районного суду та відхилив апеляцію прокуратури.
Тоді за справу забрала собі Прокуратура області. Підозрюваних неповнолітніх, які самі з’явилися в Сокирянський райвідділ міліції за викликом дільничного інспектора, прямо в райвідділі затримали працівники УБОЗ. При чому – за участю УБОЗ-івського силового спецпідрозділу “Сокіл” (?!?).
Надалі до кримінальної відповідальності був притягнутий ще один мешканець села й хлопців звинуватили не лише в протидії працівникам міліції, але і у розбійному нападі на них. Шевченківський районний суд міста Чернівці за поданням прокуратури таки заарештував “розбійників”, в тому числі й В.Зубаля з двома ранами, які на той час не зажили, а також з недолікованим переломом руки. Перелам руки у Зубаля був незадовго до конфлікту. Працівники УБОЗ до і під час всього слідства активно “сприяли” розслідуванню: збирали з громадян пояснення; як вже було зазначено, затримували “недолітків”, які ні від кого не ховалися й ні кому не пручалися; офіцери УБОЗу особисто конвоювали затриманих і були присутні при допитах не тільки підозрюваних, а як потім з’ясувалося під час суду – і свідків.
Тривалий час справу розглядав Сокирянський райсуд Чернівецької області і в кінці-кінців постановив повернути справу прокурору для проведення додаткового розслідування.
Після цього – першого невдалого (для УБОЗу та прокуратури) судового розгляду в Сокирянському райсуді справу було передано для нового судового розгляду у Кельменецький районний суд Чернівецької області. Сама собою передача справи на розгляд до іншого суду виглядала досить незвичайно. Незвичайність полягала в тому, що зміна підсудності відбулася вже після того, як Судова палата в кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, розглянувши апеляцію державного обвинувача на постанову Сокирянського райсуду про направлення справи на додаткове розслідування, визначила і оголосила в судовому розгляді, що кримінальна справа підлягає поверненню для розгляду в той самий суд першої інстанції, але в іншому складі, тобто мала розглядатися іншим суддею того ж Сокирянського суду.
При цьому, головна проблема була не у незвичайності цих подій та не в тому, що подальше вирішення долі обвинувачених було передано до іншого суду, скільки в тому, що цією передачею справи в Кельменці було створено значні труднощі для встановлення істини у справі. Новому складу суду було необхідно заново допитати всіх потерпілих, свідків. А свідків дуже багато, з явкою в суд і в Сокирянах були проблеми, а тепер свідкам було необхідно їздити аж в Кельменці.
І все ж, не дивлячись на всі намагання прокуратури відстояти пред’явлене підсудним обвинувачення, захисту вдалося переконати суд у безпідставності найбільш тяжких звинувачень, головним з яких було обвинувачення у вчиненні хлопцями розбійного нападу на працівників УБОЗ.
29 березня 2010 року вироком суду Віталія Зубаля, Сергія Єваня і Анатолія Дідоренка було виправдано за статтями 187 ч. 2 (вчинення 
розбійного нападу), 345 ч.1 (погроза щодо працівника правоохоронного органу), 347 ч. 1 (умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу) КК України. Щоправда, суд залишив в силі всім підсудним обвинувачення за ст. 296 ч. 2 (хуліганство) і за ст. 345 ч. 2 (насильство щодо працівника правоохоронного органу) КК України, але по цих статтях до В.Зубаля і С.Єваня було застосовано норми Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 року, звільнено обох від покарання та звільнено з під варти в залі суду. Щодо А.Дидоренка амністія не застосовувалася через його попереднє засудження за вчинення іншого злочину.
15 червня 2010 року в справі відбувся апеляційний розгляд кримінальної справи. Апеляцію на вирок суду подала прокуратура, яка не погодилася з виправданням за обвинуваченнями у вчиненні розбійного нападу та по статтях 345 частині 1, 347 частині 1. Та Апеляційний суд не погодився з апеляційними доводами прокуратури і залишив вирок Кельменецького районного суду в силі.