Ще раз про судову практику стосовно форс-мажору під час війни

Ми вже двічі публікували на сторінках нашого сайту статті присвячені форс-мажорним обставинам, пов’язаним з війною (публікації «Форс-мажор під час війни: судова практика» і «Продовження теми «форс-мажору» в воєнні часи: обставини непереборної сили»). Така увага нашого сайту до теми форс-мажору, законодавчо передбаченого статтями 617 Цивільного кодексу України і частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, пов’язана не лише з питанням збільшення в загальному правової грамотності населення і колег-юристів, а й з тим, що дійсно в наші буремні часи це питання є дуже актуальним (і не лише для юридичних осіб), оскільки багато юридичних і фізичних осіб намагаються використати ситуацію воєнного стану не лише для виправдання реальної неможливості вчасного виконання договірних зобов’язань, а й просто для уникнення від їх виконання з свого боку у тих випадках, коли сама по собі війна не є причиною їх невиконання.

Це відбулося мабуть тому, що відповідний лист Торгово-промилової палати України (ТПП) за № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, якій мав на меті спростити процедуру засвідчення наявності форс-мажорних випадків, на переконання багатьох юристів, на практиці лише ввів в оману сторони договорів та ускладнив роботу юристам.

Сьогодні пропонуємо по цій темі ще одну публікацію, в якій, в стислій формі окреслене питання судової практики зі спроб застосування договірними сторонами форс-мажору саме в період дії воєнного стану в Україні.

* * * * *

В цілому слід нагадати, що за нормами українського законодавства, звільнення від відповідальності через обставини форс-мажору, можливе лише за неможливості виконання зобов’язань з об’єктивних причин – внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому, в силу статті 625 ЦК України, за відсутності об’єктивних причин звільнення від відповідальності не допускається.

Зазвичай, майже кожен господарський договір містить положення про форс-мажорні обставини, а також механізм поведінки сторін у випадку їх наявності. Але договори між фізичними особами зазвичай не містять таких положень. Більш того, договори між фізичними особами часто взагалі не мають письмової форми, або така письмова форма носить дуже обмежений вигляд. Та навіть у випадках, коли зазначення про форс-мажор в договорі відсутні, положення статті 617 ЦК України «Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання» та частини 2 статті 218 ГК України «Підстави господарсько-правової відповідальності» можуть бути використані стороною для захисту своїх інтересів, якщо особа на може з об’єктивних причин (обставинами непереборної сили) виконати умови договору.

В чергове слід зазначити, що саме по собі існування форс-мажорних обставин (в даному випадку – війна, воєнний час, військові дії не є підставою для звільнення особи від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов’язань. Для застосування форс-мажорних обставин для звільнення від виконання договірних зобов’язань має існувати низка обов’язкових умов:

• обставина непереборної сили була непередбачуваною в момент укладення договору;
• настання обставини непереборної сили не залежало від волі сторін договору (перебувало поза контролем сторін договору);
• наслідки або вплив обставини непереборної сили неможливо уникнути або вирішити;
• обставини непереборної сили мають належати до форс-мажорних обставин згідно з договором або законодавством;
• між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання договору повинен існувати причинно-наслідковий зв’язок;
• між сторонами повинно існувати конкретне зобов’язання, строк виконання якого настав під час існування обставин непереборної сили;
• внаслідок існування перелічених вище умов ТПП має видати відповідний сертифікат, що посвідчує наявність форс-мажору за кожним конкретним випадком.

Тобто звільнення можливе саме від відповідальності за невиконання зобов’язань, а не від самого по собі виконання зобов’язання.

При цьому, в будь-якому разі, сторона зобов’язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Правові позиції Верховного Суду у питанні форс-мажору

У питанні щодо звільнення сторони від відповідальності в силу форс-мажорних обставин в цілому, Верховним Судом ще до періоду оголошення воєнного стану сформовані доволі сталі висновки щодо застосування відповідних норм права.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов’язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов’язання.

Також, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов’язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов’язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

Також, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов’язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Тож, як ми бачимо, механізм звільнення від відповідальності в силу форс-мажору більш-менш чітко врегульований на законодавчому рівні, та, так би мовити, пройшов відкатку на практиці щодо введення в Україні воєнного стану і відповідні положення діючого законодавства.

Судова практика після 24 лютого 2022 року

Зокрема, у справі № 904/1725/22 (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2022) відповідачем було заявлено клопотання про звільнення його від відповідальності за період з 24.02.2022.

Клопотання було обґрунтоване фактом війни, що, на думку відповідача, підтверджувалося сертифікатом ТПП. Відповідач вважав, що наявність сертифікату ТПП є підставою для звільнення від сплати штрафної санкції на суму 23 005,90 грн. по перевезенню вантажу, яке відбулося в період з 18.02.2022 по 29.04.2022. Судом було відмовлено в задоволенні даного клопотання, при цьому судом було зазначено:

«… Так, листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, однак, відповідач не надав суду доказів звернення до позивача про настання форс-мажорних обставин.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов’язань за договором.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, наведених положень чинного законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф за несвоєчасну доставку вантажу та порожніх вагонів у розмірі 29 019,59 грн.»

Подібних висновків дійшов суд і у справі № 908/966/22 (рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022). З цього рішення суду вбачається, що: «…Також в матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об’єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов’язань за Договором від 02.05.2019, шляхом видачі відповідного сертифіката…».

У справі № 910/5301/22 (рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2022) судом було зазначено: «… Дійсно, ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану…

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами …

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару у строк 7 днів з моменту початку збройної агресії Російської Федерації.

Суд зауважує, що відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення військового стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений згідно договору від 28.01.2021 товар.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необгрунтованості посилань відповідача на наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення строків оплати товару.»

Згідно з аналітикою Інтернет-сервісу «Опендатабот», з 1 березня 2022 року по 1 серпня 2022 року українські суди винесли 62 рішення по господарським справам, що стосуються форс-мажорів у військовий час.

Причини відмови судами у визнанні війни форс-мажором розподілилися наступним чином:

• не доведено вплив війни на невиконання зобов’язань – 31 рішення (50,8 %);
• відсутність сертифікату від ТПП – 13 рішень (21,3 %);
• штрафи, отримані до війни – 11 рішень (18,0 %);
• не повідомили сторону про форс–мажор – 6 рішень (9,8 %).

При цьому, лише в 1-й справі суд визнав війну в якості форс-мажорної обставини.

Отже, з викладеного вище вбачається, що судами при розгляді наведених вище справ було:

• сам по собі лист ТПП не визнається беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання конкретного договору;
• дотримано позиції, закріпленої в законодавстві та підтвердженої в рішеннях Верховного Суду, що для звільнення від відповідальності сторона має довести, що невиконання умов договору було спричинено конкретною об’єктивною обставинною (форс-мажором – війною), яка має бути підтверджена відповідним доказами, зокрема, чи не в останню чергу сертифікатом ТПП.

З використанням у стислому вигляді статті Дмитра Лазебного в pravo.ua .

 * * * * *

Що слід підкреслити в зв’язку з зазначеними судовими рішеннями з нашого боку?

Якщо у Вас в зв’язку з війною в цілому, або в зв’язку з військовими діями на конкретній території в конкретний час, або у зв’язку з нормативними обмеженнями воєнного стану виникли обставини неможливості виконання зобов’язань, які Ви маєте виконати саме під час війни в цілому, та/або під час військових дій на конкретно визначеній території в конкретний час та/або в період дії воєнного стану, Ви в будь якому разі, у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не дозволяють Вам виконати свої договірні зобов’язання повинні:

• повідомити письмово іншу договірну сторону (або вжити достатні належно задокументовані заходи щодо такого повідомлення) про виникнення форс-мажорних обставин в цілому з доданням сертифікату ТПП та про конкретні обставини непереборної сили (а не про війну, наприклад, в цілому), які не позволяють Вам виконати зобов’язання в цілому або в якійсь конкретно визначеній частині;
• таке письмове повідомлення має буде надане (направлене), у строк 7 днів, після виникнення обставин непереборної сили.

___________________________________________________________________________

Публікація на нашому сайті – жовтень 2022