Епілог роздмуханої кримінальної справи

Наш сайт вже двічі повідомляв читачам про хід досить гучного кримінального процесу, що став наслідком події, яку засоби масової інформації, наприклад телеканал “Інтер”, назвали проявом “лозінщини” на Буковині. Це статті “УБОП проти підлітків… Що далі?” та “Щодо справи про конфлікт з УБОЗівцями в Романківцях“. Ми обіцяли інформувати читачів про результати судового розгляду і виконуємо цю обіцянку.

Коротко про справу: наприкінці листопада минулого року сварка між собою й бійка сільської молоді переросли у конфлікт із 2-мя працівниками спецпідрозділу, які випадково (а може й не випадково) з’явилися в селі. У ході конфлікту працівники УБОЗу отримали легкі тілесні ушкодження, а двоє з його сільських учасників – вогнепальні поранення з УБОЗ-івських пістолетів травматичної дії (з гумовими кулями).

Працівники УБОЗу казали, що представлялися – як міліція, затримані стверджували й стверджують, що ті були не менш п’яні й ніяк не представлялися. В результаті, відносно двох – на той час неповнолітніх хлопців, прокуратурою Сокирянського району були порушені кримінальні справи по цілій купі статей кримінального кодексу. Сокирянський районний суд відмовив прокуратурі в санкціонуванні арешту, обласний апеляційний суд погодився із цим рішенням районного суду та відхилив апеляцію прокуратури.

Тоді за справу забрала собі Прокуратура області. Підозрюваних неповнолітніх, які самі з’явилися в Сокирянський райвідділ міліції за викликом дільничного інспектора, прямо в райвідділі затримали працівники УБОЗ. При чому – за участю УБОЗ-івського силового спецпідрозділу “Сокіл” (?!?).

Надалі до кримінальної відповідальності був притягнутий ще один мешканець села й хлопців звинуватили не лише в протидії працівникам міліції, але і у розбійному нападі на них. Шевченківський районний суд міста Чернівці за поданням прокуратури таки заарештував “розбійників”, в тому числі й В.Зубаля з двома ранами, які на той час не зажили, а також з недолікованим переломом руки. Перелам руки у Зубаля був незадовго до конфлікту. Працівники УБОЗ до і під час всього слідства активно “сприяли” розслідуванню: збирали з громадян пояснення; як вже було зазначено, затримували “недолітків”, які ні від кого не ховалися й ні кому не пручалися; офіцери УБОЗу особисто конвоювали затриманих і були присутні при допитах не тільки підозрюваних, а як потім з’ясувалося під час суду – і свідків.

Тривалий час справу розглядав Сокирянський райсуд Чернівецької області і в кінці-кінців постановив повернути справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

Після цього – першого невдалого (для УБОЗу та прокуратури) судового розгляду в Сокирянському райсуді справу було передано для нового судового розгляду у Кельменецький районний суд Чернівецької області. Сама собою передача справи на розгляд до іншого суду виглядала досить незвичайно. Незвичайність полягала в тому, що зміна підсудності відбулася вже після того, як Судова палата в кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, розглянувши апеляцію державного обвинувача на постанову Сокирянського райсуду про направлення справи на додаткове розслідування, визначила і оголосила в судовому розгляді, що кримінальна справа підлягає поверненню для розгляду в той самий суд першої інстанції, але в іншому складі, тобто мала розглядатися іншим суддею того ж Сокирянського суду.

При цьому, головна проблема була не у незвичайності цих подій та не в тому, що подальше вирішення долі обвинувачених було передано до іншого суду, скільки в тому, що цією передачею справи в Кельменці було створено значні труднощі для встановлення істини у справі. Новому складу суду було необхідно заново допитати всіх потерпілих, свідків. А свідків дуже багато, з явкою в суд і в Сокирянах були проблеми, а тепер свідкам було необхідно їздити аж в Кельменці.

І все ж, не дивлячись на всі намагання прокуратури відстояти пред’явлене підсудним обвинувачення, захисту вдалося переконати суд у безпідставності найбільш тяжких звинувачень, головним з яких було обвинувачення у вчиненні хлопцями розбійного нападу на працівників УБОЗ.

29 березня 2010 року вироком суду Віталія Зубаля, Сергія Єваня і Анатолія Дідоренка було виправдано за статтями 187 ч. 2 (вчинення розбійного нападу), 345 ч.1 (погроза щодо працівника правоохоронного органу), 347 ч. 1 (умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу) КК України. Щоправда, суд залишив в силі всім підсудним обвинувачення за ст. 296 ч. 2 (хуліганство) і за ст. 345 ч. 2 (насильство щодо працівника правоохоронного органу) КК України, але по цих статтях до В.Зубаля і С.Єваня було застосовано норми Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 року, звільнено обох від покарання та звільнено з під варти в залі суду. Щодо А.Дидоренка амністія не застосовувалася через його попереднє засудження за вчинення іншого злочину.

15 червня 2010 року в справі відбувся апеляційний розгляд кримінальної справи. Апеляцію на вирок суду подала прокуратура, яка не погодилася з виправданням за обвинуваченнями у вчиненні розбійного нападу та по статтях 345 частині 1, 347 частині 1. Та Апеляційний суд не погодився з апеляційними доводами прокуратури і залишив вирок Кельменецького районного суду в силі.